Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

31

1257 Річицький 1238 З любовью ходе він за, нею потихеньку; Як ока, стереже. Комашка політала. Торкнулась об царя і тут же мертва впала... І тільки баче царь, як хмара геть не¬ сеться, І тільки чув царь, як серце в горі бьється... Любіте своїх ворогів. кі то недобрі бувають ті люди! Учора полаявсь з одним, То він вже—диви!—позиватися буде, Лякає мене мировим... А я, так прощаю,—щасти йому, доле! Бо скоро минав мій гнів; Святеє писанів також глаголе: Любіте своїх ворогів. —.Не пийтигорилки—то ворог наш лю¬ тий*, Міні пан-отець наш казав, —.Дивися, який ти: невмитий, роздутий, Під тином всю ніченьку спав! Що мав, то пропив ти, І тіло он голе, Ба, певно сьогодні й не !в“... Горілка наш ворог? Писання глаголе: Любіте своїх ворогів, Стара за куму мене чисто заїла: —'.Гляди ти, сякий та такий! Кума наше щастя й життя отруїла. Кума—то наш ворог лихий. Не смій ти ходити до неї ніколи! З кумасиних брів ти здурів!* Мій ворог кума? А писання глаголе: Любіте своїх ворогів. А то ні за віщо та збила раз бучу Моя невгамонна стара: Що я ії ворог, що я ії мучу, Що мов-би не знає добра... А я тільки вдаривсь руками об поли, І тихо на те одповів: .Як ворог я твій, то писання глаголе: Любіте своїх ворогів! Г У Л Ь И Я. У'ей, за вчора й за сьогодні Прогуляв я хліб на корні; Ще ж гуляти й завтра буду, Як де грошей роздобуду. Лий, горілки, меду, пива... Лий, шинкарко чорнобрива! Буду пити та гуляти, Буду серце гамувати! Бо серце, бажаючи волі, Не хоче коритись недолі, Не хоче коритись, не може... Так плач же, о, серце негоже! Так плач же... Заплачмо обоє... О, серце! О, лихо з тобою... Чого ти так«? городовите?.. Не хочеш із злиднями жити. Гей, злидні, боровся я з вами; Здоровья позбувсь за трудами, Мене ж ви здолали,—пануйте! Та біднеє серце шматуйте. Я бачив, як ви мою милу Звели у глухую могилу... А дітки?.. О, Боже мій милий?! Хіба ж 1 вони согрішили? Душа вже терпіти не може.- Де ж сила? Де ж сила, мій Боже! Як гірко про те споминати.,. І розуму лучше б не мати. Лий же, лий горілки й пива... Лий, шинкарко чорнобрива! Буду розум заливати, І Буду серце гамувати..

ОідШгесІ Ьу ^лООДІе