Сторінка:Украінська Муза (Випуск 12).pdf/36

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

32

Н. 111 л л г л с в. Поезії Шемраєм друкозаяяся • .Склкдх&х-Альмжнахах" Алекеакдром р.р. 188 7 і 1893 (на внутрішній окладці 1892) І Білнлолського р.р. 1898 і 1897, а також в «Акордах*, в українському декламаторі .Ровмга* і виш. В У Л И Ц Л. Рй, пьє, гуля вся вулиця, До кобзаря всяк тулиться; Кобзарь пісень вишукує, Та голосно вигукує: .Гей, парубки, дівчатонька, Оце вам вся порадонька, Я співами й музикою Все горе вам розмикаю. Ой, гра кобзарь, не журиться; А дід Петро знай хмуриться, Бо тих пісень про кралечку Не любе дід ще змалечку. В школі вчив він указники, Де писано, що в празники Не можна, бач, під хатами Водить танки з дівчатами. Ой, гра кобзарь, триндикає, А дід Петро викрикує: „Кобаарю, цить з музикою; Штани тобі підсмикаю! Нехай народ послухає, Та правдоньки понюхає, Як я скажу з писанія Про бісовські плясанія". Почав дідусь росказувать, Та ще й листи показувать, Що буцім він для памьяти, Списав колись із грамоти. Стоїть Петро, росказуе Так, мов квачем розмазує; А парубок русявенький, Молоденький, та жвавенький Край діда став та й дивиться, Та й кривиться, та й кривиться. От-от би вже розрюмався... А далі мов роздумався: Вхопив листи пописані, Та лясь Петра по лисині! .Оце тобі, дідусеньку, Та за мою Марусеньку, Щоб не втішав сопілкою, Не частував горілкою*. Не ЖУГИСЬ. (Пісня) е журись, козаче, Що життя минає! Хай по йому плаче Той, хто долю має. А тобі, мій друже, Нічого втрачати,— Не жахайся ж дуже Дощаної хати.

йідШгесІ Ьу іе