Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/16

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

271

272

Українська Муза


Не бійсь, мене б не піддурили,
Хоч як би не хитрили,
Бо я не чижик! ні... оце!..“
Аж гульк — і сам піймавсь в сільце. — 
Ото на себе не надійся,
Чужому лихові не смійся!



Громада.

Одваживсь вовк у лева попросити,
Щоб старшиною до овець
Наставили його служити...
Лукавий молодець!
Попереду він кинувсь до лисиці,
Щоб тая нищечком у львиці
Поворожила про його;
Лисичка здатна до цього:
Крутнула хвостиком — і помоглося, — 
Все до-ладу й прийшлося.
Став думать лев, що, може б, і не слід,
Бо препоганий вовчий рід,
Та треба-ж иноді і жінці догодити..
Тут як би владить так,
Щоб який-небудь неборак
Не здумав шелесту зробити:
 Скрутив, мов, як хотів...
 І лев звелів
Кликнуть громаду на пораду.
Ну, чи громаду, то й громаду...
Зійшлись... Ніхто нічого не сказав...
І вовчик старшиною став.
А вівці ж що? Хіба ж вони поснули,
На раді стоячи? про іх же діло йшло!..
От те ж то й лишенько! Овечок не було,
Бо не покликали — забули...
А слід би буть їм там.

Панове громадяни!
Ця байка вам
В пригоді, може, стане.



Горлиця і горобець.

Воркувала горлиця у садку,
У куточку тихенькому, на бузку.
Жалкувала сизокрила, що вона
Не счулася, як минула і весна,
Не вгляділа, як одцвівся і садок,
І черешні, і вишеньки, і бузок;
Сумувала, що прийдеться в осени
Десь шукати ще иншої сторони.
Підлабузнивсь до горлиці горобець,
Наче справді запорозький молодець:
„Ой, послухай, голубонько, не журись, — 
Ти на мене, молодчика, подивись!
Чи в в світі де такії молодці,
Як ми, славні та веселі горобці?
На все вдатні — до любощів, до пісень, — 
Цвірінькаєм, жартуючи, увесь день!
Ти не бійся, голубонько, що зіма
Посиплеться білим снігом... то дарма!
Нас з тобою, теє лихо не зляка:
Перебудем під стріхою в козака.
А як гляне ясне сонце на весну — 
Забудемо тую зіму навісну.
Поростають тії білії сніги,
Покриються травицею всі луги,
Розівьється калинонька і садок,
Розцвітуться і вишеньки, і бузок;
Заспівають усі пташки, як в раю,
Привітатимуть голубоньку мою...
А ти, серце голубонько, не журись
Та до мене молодчика прихились“...
 — „Бодай тобі, горобчику, не брехать,
А горлицям твоїх брехень не чувать.
Не до пари голубоньці горобець,
Хоч який він прехороший молодець:
Треба міні, сизокрилій, голубка,
Як хорошій дівчиноньці козака“.
Де не взявся сизокрилий голубок — 
Як ухопить горобчика за чубок,
Помьяв його, понівечив, як хотів,
Оскуб його, молодчика, та й пустив:
„Оце тобі, горобчику, — так не вчись,
До чужої голубоньки не тулись!..“
Як дремене горобчичок у садок, —