Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/19

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

277

278

Кониський

часописів. В початку 60-х років його „за українофильство" заслали у Тотьму, а потім у Вологду. В 1865 р. йому дозволено було виїхати за кордон. З-за кордону Кониському дозволено було повернутись спочатку у Бобринець Харьківськ. губ., а потім в Катеринослав, де він прожив 6 літ. З 1872 р. він жив у Київі, де й умер 23 листопада 1900 року. Кониський був один з найперших иніціаторів заснування у Львові „Товариства імені Шевченка“, яке засновано в 1873 році, а в 1892 р. реорганизовано в „Наукове товариство".


Літературні джерела для біографії: 1) Энциклоп. слов. Брокг. и Эфр., т. 15а; 2) „Вік“, т. І (1902); 3) Оюновський — істор. літер.; 4) Больш. Знцикл. вид. тов. „Просвҍщеніє“, т. 11. Крім того про його див.: „Світ“ (1881); 2) „Зоря“ (1893); 3) „Кіев. Стар.“ (1901, I).



Не призивайте всує Бога.

Не призивайтє всує Бога,
Не призивайте ви Христа,
Не оскверняйте ви святого
Животворящого хреста!

Христос учив народ любити,
І за народ Христос страждав;
А ви грабуєте освіту
І те, що Бог народу дав.

Христос носив вінець терновий,
Святую кров свою пролив,
Своєю смертію святою
Народ з неволі іскупив;

А ви — народ рабом зробили,
Братів за гроші продали,
Народ у терніях водили,
І піт, і кров його пили.

Не христіяни ви — іуди!
Цілуєте ви хрест святий,
А хрест народові на груди
Щодня кладете ви тяжкий.

Ви гірш Іуди! — той вдавився,
Ви тими грішми живете,
Що менший брат для вас трудився,
І брату жить не даєте!

Не призивайте ж всує Бога,
Не призивайте ви Христа,
Не оскверняйте ви святого,
Животворящого хреста!




Божевільна.

Сидить на ліжку одинока:
Яка хороша, черноока!
Румьянець грає, кров кипить,
Любові жар в очах горить;
До лоня руки притискає
І стиха „котика“ співає.

Сумна Історія її:
Вона не знала батька зроду,
А мати — вже на восьмім году
У найми оддала її:
Сім літ за хліб вона служила,
На восьме плату получила.

Пан добрий був — подарував
Разок намиста і хустину...
А на весні Господь дитину
їй несподівано послав.
За це її недужу, вбогу
Господарь витурив небогу.