803 Українська Муза 304 І що доброго в,— Ти у себе впивай. І у силі, в добрі, Як скала, затвердій, її як Бог світовий, На сторожі ти стій. І пташки світові Защебечуть тобі; І співак одпічне, Заспіває тобі... А як буря лиха Тебе з місця зібье, Або хмара-гора Тебе громом убьв,— Світ почує ту смерть, І повітря здріжить, І ліси загудуть, 1 земля задвижить; І пташки пролетять, Спогадають тебе,— І співак перейде, Не забуде тебе.
- *
^Звела мене не біда! Звела мене, Моя нене, Звела мене не біда, А дівчина молода,— А дівчина, Як калина, А дівчина молода. Брівоньками звялила, Брівоньками, Хмароньками, Брівоньками звялила; Оченьками спалила, Оченьками, Зіроньками, Оченьками спалила. Губоньками зраїла, Губоньками— Сливоньками, Губоньками зраїла, Личеньками строїла. Личеньками— Чароньками, Личеньками строіла. Ой, дівчино, не вьяли, Ой, дівчино, Ти, рибчино, Ой, дівчино, не вьяли, Мого серця не пали! Мого серця Край реберця, Мого серця не пали! Коли любиш—не жартуй! Коли любиш, Та не губиш, Коли любиш—не жартуй! Як не любиш—розчаруй! Як не любиш,— Тільки губиш, Як не любиш—розчаруй! ОідШгесІ Ьу
