315 Українська Муза 316 Літературні джереяа для біографії: 1) Писання Василя Кулика, а біографичним нарисом В. Торчина (Львів 1804 р.); 2) «Вік*, Т. 1. (Київ, 1902 р.); 3) Оюновськин—Іст. літ. Крім того, див. статтю д. Торчина в „Правді* (1974). Весна НА ХУТОРІ. ^отепліло; сонце сяв, Травка зеленів; Жайворонок вже співав; Нагідки й шавлія, Чорнобривці і канупер Сходять—божі квіти,— І гріються проти сонця Босенькії діти; І бабуся до онуків Старенька сміється; Над малими ластівочка Наокруги вьеться; За городом, на царині, Плигають ягнята, По*над річкою жовтіють Малі гусенята; Між вербами синесенька Пливе Ворскла-річка; Ось, на липині, й гніздечко Мостить божа птичка; Гудуть бджоли у садочку, Чути пісню з поля... Так здається, що й щаслива Хлібороба доля; Так здається! подивишся— Як в божому раю, Так то весело і гарно У нашому краю! Ой, коли б не тая думка Серце розривала, Ой, коли б же оттих пісень Мати не співала,— Оттих пісень ТЯЖКИХ-ТЯЖКИХ, Що аж серце вьяне,— Тоді, може б я й повірив, Що правда настане; Ой, коли б до тебе в хату, Мій добрий сусідо, Не ходила біда люта Та не гнула діда, Не сушила Холодиці, Діток не губила,— Тоді б, може, милий краю, Душа не боліла. Столітній запорожець. Козаче-чумаче! Йдеш у дорогу— Послухай же, сину, Діда старого: Покіль ще живий я, Покіль помірать, Про родичів де-що Хотів роспитать. Як з сіллю ітимеш На той Берислав,— З Хортиці-сестриці Щоб вістку прислав. Як станеш близенько Сухого Ярка, Помьяни там душу Дідуся Сірка. Як .соб* повертати Через Чортомлик, Прислухайсь,—чи чути Оідіїііесі Ьу <^.005ІЄ
