Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Володимир Степанович Александров.

1825—1893

Александров почав писать по українські ще коли вчився в колегіумі (в реториці), але вперше були надруковані його дві поезії в „Основі" в 1861 році. („Думка" та „Плач дочки по матері"). Потім він аж у 70 роках написав оперету „За Немань іду" і драму „Ой, не ходи, Грицю, та й на вечерниці." Крім орігінальних поезій, Александров багато перекладав з російської, німецької і польської мови. З польської, між ин- шим, переклав „Dziady" Міцкевича. Перекладав Св. Пісьмо — книги: Битія, Ісход, Іова, Товита. Щоб ліпше і вірніше перекласти Библію на українську мову, Александров учивсь аж 3 роки староєврейської мови. У 1883 р. в Харькові, коштом д. Лободовського, були надруковані переклади Св. Пісьма („Тихомовні співи на святі мотіви"). Александров упорядкував і видав два випуски альманаха „Складка" (Харьків 1887 і 1892); „Народний пісенник з найкращих українських пісень з нотами" (Харьків, 1887); переробив і впорядкував народні казки: „Івашечко", „Коза—Дереза", „Живе Озеро" (з Данилевського), „Чижикове весілля", „Пісню про всяку рибу", „Пісню про гарбуза", а також написав чимало й инших праць... В останні роки свого життя Александров найбільше друкував свої поезії, як орігінальні, так і переклади у львівській „Зорі..." Поезії Александрова здебільшого мають лірічний, або епічний характер і написані не блискучою, але чарівною, лагідною сріблястою мовою і роблять дуже приємне вражіння на читача. Його переклад „Я бачив, як вітер березку зломив" зробився популярним не тільки між українцями, але й по всій Росії... Любов в душі Алехсандрова до української літератури зародилась під впливом його батька, священика Степана Васильовича Александрова, одного з найперших українських пісьменників (він написав поему „Вовкулака", яку надруковано в „Южном Русском Зборн." Метлінського 1848 р.) Родився Вол. Ст. в слободі Бугаївці (Озюмці) озюмського повіту, в Харьківщині, 20 червня 1825 року... Учити грамоти почала його мати, потім він ходив у школу там же, в Бугаївці, до діякона; на 10 році його одвезли в купянську духовну школу, а потім в „духовний колегіум" в Харькові. Але не добувши там до кінця курса, Александров перейшов в харьківський університет на медичний факультет. В 1853 році він скінчив