Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/41

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


І Володилир Степанович Длекслндгов. 1825—1893 Александров почав писать по українські ще коли вчився в колегіумі (в рето- риці), але вперше були надруковані його дві поезії в „Основі" в 18 61 році. (.Думка" та .Плач дочки по матері"). Потім він аж у 70 роках написав оперету „За Немань іду" і драму .Ой, не ходи, Грицю, та й на вечерниці." Крім орігінальних поезій, Алексан¬ дров багато перекладав з російської, німецької і польсько! мови. З польської, між ин- шим, переклав „Огіасіу" Міцкевича. Перекладав Св. Пісьмо—книги: Битія, Ісход, Іова, Товита. Щоб ліпше і вірніше перекласти Библію на українську мову, Александров учивсь аж 3 роки староєврейської мови. У 1883 р. в Харькові, коштом д. Лобо- довського, були надруковані переклади Св. Пісьма (.Тихомовні співи на святі мотіви"), Александров упорядкував і видав два випуски альманаха .Складка" (Харьків 1887 і 1892); „Народний пісенник з найкращих українських пісень з нотами" (Харьків, 1887); переробив і впорядкував народні * казки: „Івашечко", .Коза—Дереза", .Живе Озеро" (з Данилевського), .Чижикове весілля", „Пісню про всяку рибу", „Пісню про гарбуза", а також написав чимало й инших праць... В останні роки свого життя Александров найбільше друкував свої поезії, як орігінальні, так і переклади у львівській „Зорі..." Поезії Александрова здебільшого мають лірічний, або епічний характер і написані не блискучою, але чарівною, лагідною сріблястою мовою і роблять дуже приемне вражіння на читача. Його переклад „Я бачив, як вітер березку зломив* зробився попу¬ лярним не тільки між українцями, але й по всій Росії... Любов в душі Алехсандрова до української літератури зародилась під впливом його батька, священика Степана Васильовича Александрова, одного з найперших українських пісьменників (він напи> сав поему .Вовкулака", яку надруковано в .Южном Русском Зборн. "Метлінського 1848 р.) Родився Вол. Ст. в слободі Бугаївці (Озюмці) озюмського повіту, в Харьківщині, 20 червня 1825 року... Учити грамоти почала його .хати, потім він ходив у школу там же, в Бугаївці, до діякона; на 10 році його одвезли в купянську духовну школу, а потім в .духовний колегіум" в Харькові. Але не добувши там до кінця курса, Александров перейшов в харьківський університет на медичний факультет. В 1853 році він скінчив Оідіїігесі Ьу ^оояіе