Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


331 Українська Муза 332 пропав бвз вісТи, дві сестри незабаром вмерли * туги по йому. (Старша сестра вмерла ще раніш). Йосип покинув рідне село І подавсь в Наддунайські краї, шукати заро¬ бітку. У Молдаві познайомився з німецьким художником Р., який навчив його німець* коі й Іспансько! мови і познайомив з німецькою та іспанською поезіею. В 1852 році Федьковича забрали в салдати, де він служив до 1863 року І дослуживсь до охви- церського чину... В 1863 році йому, через хворобу очей, дано одставку, і він повернувсь додому. В 1864 році його вибрано в „сервитутову комисію*, в 1866 вибрано війтом в рідному селі, а 1867 р. назначено окружним шкільним інспектором. Війтом Федькович був аж 5 літ, а інспектором до половини 1872 року, коли його ріжними інтригами примусили покинути цю службу. Тоді він переїхав у Львів і служив там в товаристві „Просвіта*, працюючи коло видання народиіх книжок. Та проживши у Львові трохи більше року він, як сам каже, „розчарований до краю* вернувся додому. Вдачі був Федькович доброї, милосердної, часто умисне посилав свого слугу взнавати, кому а се¬ лян треба помочі, і помагав дуже щедро. У війську його теж любили, як за вдачу, так і за пісні й казки, яких він силу знав од своаі старшої сестри і розважав ними салдатів. Умер Федькович 31-го грудня 1887 року. Літературні джерела для біографії: 1) Долані Йосипа Ф€дько- еича* з переднім словом про галицьк.-руеьк. пісьм. Мих. Драгоманова (Київ 1876 р.); 2) Р. Заклинський—Спомини про Федьковича (Літ.-Наук. Вісти. 1901, IІ II); 3) „ПоезіТ Осипа Юрія Федьковича* (Передмова Ів. Франка, Львів, 1002); 4) Знцикл. слов. Брокг. и Ефр. т. 35; 5) Больш. знцикл., тов. „Просвіщеиіе", т. 10; 6) »Вікя, т. 1, 1002; 7) Оюмовснтй—Іст. літ. Крім того про Федьковича див.: Баронський—Огляд життя І творів Юрія Федьковича („Ватра*). Бглт тл сестрл. ^рїе зозуля в лісі затужила, Не пташина в лузі голосила,— То сестричка лист писала, На чужину посилала, Та й до брата слізно промовляла: „Брате милий, брате-соколоньку, Ти покинув сестру сиротоньку, А я хожу—покликаю, Як зозуля в темнім гаю: Ой, вернися з далекого краю!* —„Сестро моя, сестро моя, руто! Як я можу до тебе вернути Через ліси темнесенькі, Через ріки бистресенькі, Через степи рівні—рівнесенькі?0 „Гаєм—маєм, лебедем—Дунаєм, А степами—швидким горностаєм, А на моє подвіренько Пади швидким соколоньком, А голубом на моє серденько!* —„Ой летів я сім день та й годину, Прилетів я до сестри в гостину; Прилетів я та й гукаю, А сестрички не видаю— Ой, мабуть, я вже сестри не маю! ОідШгесІ Ьу Соодіе