Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/47

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


333 федькович 334 Сестро ж моя, лілеснько біла! Скажи міні, де ти ся поділа?" —„В гаю, брате,, в гаю, в гаю Та у ямі пробуваю, Все про тебе розмовоньку маю." Воскгеспи, БоЯНС! ^Воскресни, Бояне, пресвітлий співачеі Та де ж ти так довго кочуєш? Давно вже по тобі Славьянщина плаче, А ти нас, Бояне, не чуєш... Воскресни, воскресни!—вже літо надхо¬ дить, Вже зоря нам ясна світає; Лиш сонце на небі без тебе не сходить, Бо сонце на тебе чекав. Воскресни, Бояне, воскресни!—чи чуєш, Як пташка гаями голосить? А ти десь в могилі у темній ночуєш, Не чуєш—зозуля тя просить! Воскресни, воскресни в щасливу годину, Воскресни, Бояне, наш друже! Прибудь із могили у нашу гостину, Нехай так пташина не тужить; Воскресни, Бояне, не бійся нічого, Не бійся московськой окови: Славьяни живуть ще, руснаків є много, Що вмерти за тебе готові! Воскресни, воскресни, заграй нам до бою, Заграй нам, як громи небесні, Грай пісню правдиву, грай пісню нам свою, І згинуть крикливці безчесні! Коли б то ми знали, коли б то видали, Де твоя, співаче, могила, То ми би найглибшу могилу закляли, Вона б тебе певно пустила! А так ми не знаєм в котрій ти. країні, В котрім то ти гробі ся клониш: Чи ти на Поділлю, чи ти на Вкраїні, Чи ти на Підгірью ся слониш. Країно щаслива, країно кохана, Пусти нам Бояна з могили; Пусти, ах пусти нам співака Бояна, Бо наші поділля зацвіли. Най пташка не тужить, зозуля не кує, Най так соловії не плачуть, І руська земля най Бояна почує, Най руські сини йго забачуть! Р С К Г У Т. ртояв же він на шельваху В цісарськім дворі, Вмивався він, втирався він, Як гусь на воді. Умився він та сльозами— Ніхто йго не чув, Схилився він на багнеті, На хвильку заснув. Ой, спить же він на багнеті В цісарськім дворі, Та й сниться йму, що ходить він По синій горі, Та й кучері зачісує, Та й кучері вьє... Чом ненька ми не писуе? Чи в'на ще жне?.. „Ой, рада би-м, мій синоньку, Листок написать, Насипали могилоньку,— Не можу я встать; Не можу я, соколоньку,— Глибоко на дні; Насипали на рученьки Сирої, землі-. І був би він в царськім дворі Багато ще снив, Оідіїііесі Ьу іе