Миколл Андрійович Вєрбицький. Род. 1843 р. Писать почав ще в гимназії, під впливом Шевченка, і а благословення Куліша; вперше його поезії були надруковані в .Основі" в 1862 році під псевдонімом II. Біло¬ копитий. Не вважаючи на те, шо природа наділила поета значним поетичним хистом, він, чомусь не виявив інтексивности, і його муза не часто обдаровувала нашу літературу поетичними творами... (Між иншим, в гімні „Ще не вмерла Україна", що нап. Чубии- ський, с два рядки Вербицького). Його поезії переняті красою і формою подібні до народніх пісень; писані вони легким, плавним складом... Родився Вербнцький в Чернигові 1 лютого 1843 року; скінчив чернигівську гимназію, потім учився один рік в київському університеті» й один рік в петербурському; потім його було вислано з Петербургу в Київ, де він прожив два роки .вільним козаком", а як було дозволено держать іспит, то держав його в київському університеті... Служив тридцять шість років учителем, один рік в Полтаві; потім його вислано в Чернигів, з Чернигова в Рязань, в Рязані в Орел. Сливе ЗО літ Вербнцький прожив в Московщині. Зараз він живе у Чернигові і ніде не служе.м Джерела для біографії: і) яВіхи т. 1, 1902; 2) Автобіографія (рукопис» ласкаво доставлений автором). ^Далекая доріженька Гадюкою вьвться... Знову серце оживав І знову сміється. Ой, округи хуртовина Плаче, завивав, А на душі ясне сонце Міні знову сяв. З далекого чужого краю Додому знову завітаю І матір рідну, Україну ОідШгесІ Ьу Соодіе
