Перейти до вмісту

Сторінка:Украінська Муза (Випуск 3).pdf/51

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

341

342

Вербицький

Побачу знову; од себе
Не прожене мене... Тебе
Побачу знову, мій ти раю,
Мій батьку рідний — степ без краю!
І на тебе, Дніпро-дідусь,
Погляну знову; подивлюсь
На ті роскоші, ті долини,
Де тільки мріють домовини
Дітей козачих, — ті могили,
Де сплять народні наші сили
І наче слова правди ждуть...
Нема його!.. Літа ідуть,
Проходять марно... Україно!
 Моя нене мила!
Даси міні серце нове
 І новую силу,
Щоб з братами за ту правду
 Одностайне стати.
Братів моїх менших, бідних,
 Розуму навчати;
Щоб із ними наше давне
 Лихо одбувати,
Щоб із ними щирим серцем
 Господа благати...
І розійдеться та хмара,
 І біля віконця
Ми у своїй рідній хаті
 Діждемося сонця...


Невольник.

Ой, Боже мій, Боже, мій світе коханий,
 Болять, огнем палять крівавії рани,
Що понатирали тяжкії кайдани!
Що понатирали за довгії роки
У темній темниці, у ямі глибокій!
Глибока темниця, муровані стіни — 
Оттут натерпишся лихої години!
Муровані стіни, маленькі віконця, — 
Ні неба не видно, ні ясного сонця;
Маленькі віконця, залізнії грати...
Оттут нам і жити, оттут і вмірати!
 Ой, а там десь за стіною,
 За стіною камьяною
 Живуть люди, втішаються,
 Життям вільним пишаються.
Ой, зійдімось, брати мої,
Сизокрилі орли мої,
В глуху північ на пораду,
На невольницькую раду:
 Як хуртовина завиє,
 Чорна хмара небо вкриє,
 Буде нам, як мати рідна,
 Нічка темная, невидна, — 
Бо сторожа спати буде,
Наші речі чуть не буде;
Ой, порадимося, братця,
Як за діло треба взяться:
 Як ті грати розібрати,
 Як каміння роскидати,
 Як ту долю, вільну волю
 В чистім полі здобувати.


Веснянка.

Іде весна, іде красна — 
 Земля оживає...
Ждемо, ждемо долі-волі — 
 Немає, немає!
Тече річка широкая
 Скрізь по-під горою;
Ой, попливла наша доля
 У-плинь за водою...
Повій, повій, буйний вітре,
 На час, на годину;
Ой, верни нам нашу долю
 Знов на Україну!
Ой, не віє буйний вітер — 
 Ледві подихає;
Знову долі виглядаєм,
 А долі немає...
Брати мої, товариші,
 Орли молодії!
Осідлаймо, брати мої,
 Коні воронії,
Та поїдьмо на тих конях
 По широкім полю — 
Здоганяти, переймати
 Козацькую долю!