домовленостей була спричинена зростанням чисельності та військового впливу козацтва, здатного своїми морськими походами спровокувати загострення відносин між Туреччиною, Кримським ханством та Польщею. За королівським універсалом для переговорів з козаками була створена спеціальна комісія на чолі з воєводою руським і старостою чигиринським Я. Даниловичем, князями Я. Острозьким та Ю. Збаразьким. Їй підпорядковувалося кілька полків. Після укладення коронним гетьманом С. Жолкевським мирної угоди з турками та повернення гетьманської влади П. Сагайдачному було узгоджено текст В.у. Вона передбачала обрання козаками кошового отамана та затвердження його кандидатури польським урядом. Ліміт чисельності козацького реєстру не визначався (хоча польська сторона наполягала на його обмеженні 1 тис. чол.) та з нього мали бути виключені міщани, збіглі селяни, що пристали до лав козацтва протягом останніх років. Козакам заборонялося виходити за межі відведених їм земель та нападати на турецькі й татарські території.
Літ.: Pisma St. Żołkiewskiego. – Lwów, 1861; Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1995, т.7.
О.А. Іваненко.
ВІРМЕНІЯ, Республіка Вірменія (Hayastan) – держава, розташована у північно-східній частині Вірменського нагір’я Кавказу. Територіально межує на півночі – з Грузією, на сході – з Азербайджаном, на заході – з Туреччиною, на півдні – з Іраном. Столиця – Єреван. Форма правління – змішана (однопалатний парламент, Президент). Адміністративнотериторіальний поділ – марзи (губернії), міські і сільські громади. Площа – 29, 8 тис. км2. Населення – 3 млн. осіб (2007), в переважній більшості, вірмени (самоназва – хай) – 89 %, решта – азербайджанці, росіяни, курди, українці та ін. Державна мова – вірменська. Основна релігія – християнство православного обряду. Грошова одиниця – драм.
Територія В. була заселена з часів палеоліту. У 2 пол. 2 тис. до н. е. набуває розвитку культура бронзи високогірних районів. Від 13 ст. до н. е. для боротьби з експансією Ассирії місцеві племена починають об’єднуватися у союзи (Уруатрі, Наірі, Дайані та ін.). У 9 ст. до н. е. на їх основі виникло перше державне утворення – Урарту зі столицею у місті Тушпа. Культура Урарту була однією з найбільш розвинутих на Кавказі, мала власну писемність (на основі ассирійського клинопису). На поч. 6 ст. до н. е. держава Урарту занепала з причини внутрішніх протиріч та натиску скіфів. Від останньої чверті 6 ст. до н. е. вірменські території належать державі Ахеменідів. Саме у відомому Бехистунському написі Дарія I (еламський та персидський тексти) вперше згадується країна з назвою «Вірменія». Після поразки Ахеменідів, у баталії з військом Александра Македонського під Гавгамелами 331 до н. е., вірменські сатрапи Ерванд III і Мітраустес
