засновують два незалежні царства. 220 до н. е. селевкидський правитель Антіох ІІІ підкорює державу Ервандитів. На кінець 3 ст. до н. е. майже усі вірменські землі належать Селевкідам під назвою В. Великої. 190 до н. е.
Антіох III зазнав поразки у боротьбі з Римом при Магнесії, а В. Велика стає незалежним царством із столицею у місті Арташат. Найбільшого розквіту В. Велика досягає у 95 – 56 до н. е., за царя Тиграна II, який приєднав до держави усі етнічні вірменські території та землі сусідів – царство Селевкідів, Месопотамію, Кілікію та ін. Проте, вже 66 до н. е. вона зазнала поразки у боротьбі з Римом. Від римської залежності В. звільнилася за царя Артавазда II, який володарював протягом 56 – 34 до н. е. У 2 пол. 3 ст. В. потрапляє у залежність від Ірану. В цей же час активізуються дії Візантії, спрямовані на підкорення вірменських територій. 387 Іран і Візантія розділяють В. між собою. Відтоді до 6 ст. вірмени ведуть постійні війни з Іраном, який згодом поступається Візантії більшістю вірменських територій. Протягом 698 – 700 В. завойовують араби, створивши намісництво під назвою «Вірменія». Період правління Халіфата триває до кінця 9 ст. Та вже 1065 турки-сельджуки захоплюють майже усю В. Період турецького панування тривав до початку 13 ст., коли вірменські війська під проводом Захарідів звільнили країну. Протягом 1236 – 1243 В. підкоряють кочівники-монголи, країна входить до складу держави Хулагуідів. На поч. 15 ст. В. потрапляє в залежність спочатку від кочових племен Кара-Коюнлу, пізніше – Ак-Коюнлу. У 16 – 18 ст. В. стала об’єктом османсько-іранської боротьби, в ході якої її західна частина була приєднана до Туреччини, а східна – до Ірану. Протягом 1801 – 1828 східні і західні землі В. ввійшли до складу Російської імперії, набувши статусу Єреванської губернії.
Створення вірменської державності у XX ст. пов’язано з розпадом Російської імперії. У травні 1918 за рішенням закавказького сейму виникли три радянські республіки – Азербайджан, В. та Грузія. Невдовзі більшу частину В. окупувала Туреччина. 1920 радянську владу у В. було відновлено і створено Вірменську РСР. 1922 відповідно до укладеної між В., Азербайджаном та Грузією угоди відбулося їх об’єднання у Закавказьку федерацію (ЗСФРР) у складі Російської Соціалістичної Федеративної Радянської Республіки (РСФРР). 1937 ЗСФРР була ліквідована, а В., як і інші члени Закавказької федерації, увійшла до складу СРСР на правах окремого суб’єкта – Вірменської Радянської Соціалістичної Республіки. Наприкінці 80-х вибухнув вірменсько-азербайджанський збройний конфлікт (тривав до 1994) з приводу статусу Нагірного Карабаху – історичної області Азербайджану, населеної, в переважній більшості, вірменами. Влітку 1990 до влади у В. прийшов Вірменський загальнонаціональний рух. 1991 В. проголошена незалежною державою. 5 червня 1995 за результатами всенародного референдуму було прийнято її конституцію. Від 1988 в країні легалізовано діяльність Вірменської революційної федерації «Дашнакцутюн». Конфліктна ситуація між В. та Азербайджаном щодо проблеми Нагірного Карабаху не вирішена й до сьогодні.
1992 В. стала членом ООН, а також членом СНД. 18 грудня 1991 В. визнала незалежність України. 25 грудня того ж року між обома державами
