Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf/138

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

встановлено дипломатичні відносини. У травні 1995 в Єревані було підписано Договір про дружбу та співробітництво між Україною та Республікою В.

Українсько-вірменські відносини мають багату і тривалу історичну традицію. Перші зв'язки, переважно економічного характеру, мали місце в 4-7 ст. Вірмени, як і інші народи Кавказу, контактували з русичами, передусім, через Чорне море та Крим. Вірменський автор Х ст. М. Дасхуранський (Дасхуранци) став першим серед своїх співвітчизників, хто згадує слово «русь-рузік». Створювалися також спільні військові альянси. 954, за свідченням арабського історика Навойрі (Ахмет-Ебі-Абдал-Вегам), греки у союзі з русичами та вірменами оточили війська Алі-Гасана у Сицилії. Київський князь Володимир Святославович (978-1015), на прохання візантійського імператора Василя II (належав до вірменської династії) про допомогу, відправив 6 тис. воїнів, за що отримав згоду на одруження з сестрою імператора – Анною. Міждинастичний шлюб сприяв зміцненню відносин між вірменами та Київською Руссю. 1054 під час нападу сельджуків на Вірменію останнім вийшло на зустріч військо русичів. Вірмени брали участь у визвольній боротьбі українського народу у складі козацького війська. Складений 1649 реєстр Війська Запорозького містить прізвища, що вказують на вірменське походження осіб, яким вони належать: у Білоцерківському полку – Степан Вурменін та Федір Ярмяк, в Уманському – Макар Ормененко та ін.

Внаслідок еміграції населення із Закавказзя на українських землях утворються вірменські колонії. Вже у 11 ст. вони існували в Криму – у Кафі (тепер Феодосія), у 12 ст. – у Києві. Протягом 13-18 ст. в Україні було близько 70 вірменських поселень. Найбільш чисельні з них зосереджувалися у Львові, Кам'янці-Подільському, Луцьку, Станіславі (тепер ІваноФранківськ), а також у містах Кримського півострову – Солдеї (нині Судак) і Сурхаті (Старий Крим). Період культурного і економічного розквіту вірменських колоній припадає на 15 – 1 пол. 17 ст. У Львові та Кам'янецьПодільському вони дістають самоврядування і являють собою відособлені громади, очолювані війтом і радою старійшин, із своєю церквою, підпорядкованою вірменському єпископові у Львові. Діяльність вірменських купців сприяла піднесенню економіки українських міст шляхом налагодження торговельних зв'язків з країнами Близького Сходу, Балканського півострова та ін. Заможні вірмени займалися благодійністю, засновували школи, друкарні, бібліотеки, театри, будували культові та цивільні споруди та ін.

Від 2-ої пол. 19 ст. важливу роль рушія вірменсько-українських культурних зв'язків набуває література. 1879 у вірменському часописі «Базмавел» з'являється стаття, присвячена життєвому шляху та творчій спадщині Тараса Шевченка, а також переклади віршів поета. Одним з перших серед українських письменників вивчає вірменську літературу та фольклор О. Навроцький, який деякий час жив у В. Поету Павлу Грабовському належать перші переклади з вірменської мови на українську поезій Р. Патканяна, Г. Туманяна та ін. У XX ст. перекладачами вірменської літератури виступають М. Бажан, М. Рильський, Л. Первомайський та ін. Разом з тим