Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf/162

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Любеком і Гамбургом – 1230; створення “Союзу вендських міст” – 1256-1264; перша письмова згадка про спілку німецьких купців в одній з грамот англійського короля – 1267.

Перетворення суто “купецької Ганзи” на “Ганзу міст” тривало аж до середини XIV ст. Перший загальноганзейський з’їзд на рівні міст (Hansetag, 1356) також вважається початком „Ганзи міст“. Більшість дослідників наголошує на умовності однозначного розмежування „купецької“ та „міської“ Г. За часів свого розквіту Г. об’єднувала близько 300 міст (за іншими оцінками, 100, 160 або 200). Перетворення „купецької Ганзи“ на „Ганзу міст“ стимулювалися змінами у Європі: занепадом старих торгівельних шляхів, „комерційною“ і „комунальною“ революціями, розвитком міст і вичерпанням захисного потенціалу внутрішнього імперського права у період т. зв. міжкоролів’я. Нові умови штовхали до розширення та урізноманітнення комерційної діяльності. Розрахунки з використанням боргових розписок, векселів або інших форм кредитування звільняли комерсантів від необхідності прямого товарного обміну та уможливлювали значне розширення торгівельних операцій. Традиційна система ярмаркової торгівлі поступово втрачала абсолютну пріоритетність внаслідок зміцнення позицій міст як нових торгівельних центрів. Міста мали також суто практичні переваги: важкі транспортні кораблі з глибокою осадкою (перш за все „когги“), котрі завдяки своїй значній вантажопідйомності дозволяли торгувати з використанням малої кількості суден, потребували глибоких і добре захищених міських гаваней.

Основна діяльність Г.: посередницька торгівля з використанням системи торгових та митних привілеїв між виробничими регіонами Північної, Західної, Східної і частково Центральної Європи, а також Середземномор’я. Фландрія, Англія і Північна Німеччина поставляли сукна; Центральна Європа, Англія і Скандинавія – метал; Північна Німеччина і західне узбережжя Франції – сіль; Іспанія – шовк, тканини; Східна Європа – в основному хутра й віск (з 16 ст. – хліб); Швеція – мідь; Норвегія – рибу і т. д. Ефективність посередницької торгівлі німецьких купців багато в чому була обумовлена успіхами німецької колонізації у слов’янських країнах Східної Європи і у Прибалтиці. Складовою успіху була й стратегія опори на військову силу німецьких рицарських орденів (Тевтонський орден та ін.). Представництва Г. функціонували у Новгороді, Стокгольмі, Брюгге, Лондоні та ряді інших міст, що не входили до об’єднання як повноправні члени. Торгівельні інтереси ганзейських купців поширювалися також на регіон арабського Сходу (“Орієнт”) і Китай. Основною заслугою товариств німецьких купців за кордоном вважається створення економічного простору балтійських країн.

Протягом століть Г. здійснювала значний вплив на долю європейської економіки і політики з використанням широкого арсеналу засобів – від дипломатичних переговорів до торгової блокади і навіть військових дій. Спілка (насамперед її провідна любекська гілка, т. зв. «вендське ядро») здійснювала серйозний економічний і політичний тиск на держави. Важливою передумовою ганзейського єднання стала розбудова транспортної