исследования. – СПб., 1881, т.15; Горобець В.М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відносини другої половини XVII – першої чверті XVIII ст. – К., 1995; Мельник Л.Г. Лівобережна Гетьманщина періоду стабілізації (1669 – 1709 рр.). – К., 1995.
О.А. Іваненко.
“Головні пункти для переговорів про договір з ханом та Кримською державою” 1710 (“Puncta compendiosa cum hano dominique Crimensi ad pacta convenienda”) – пам'ятка української політичної та правової думки, латиномовна інструкція, підготовлена гетьманом П.Орликом для української делегації на переговорах із кримським ханом Девлет-Гіреєм II. Документ написано у листопаді – грудні 1710. Складається з 23 пунктів.
Українська сторона – учасник майбутнього договору – в “Puncta compendiosa” визначається як нація та держава – малороський народ і Військо Запорозьке (пункт 1 та ін.). Синонімом “Війська Запорозького” як назви держави виступає “Україна” (пункт 4 та ін.).
Укладач інструкції джерело походження української держави та формування її території вбачає в етнічному самовизначенні української нації, оперуючи при цьому поняттям “козацької” нації, яке охоплює населення Наддніпрянської України, слобідське (пункт 10, 11) та донське козацтво (пункт 20).
Відносини з Кримським ханством визначалися як безстрокове партнерство та військовий союз. Кримський хан мав визнати протекторат над Гетьманщиною шведського короля (пункт 1). Зобов'язання ханського уряду передбачалося поширювати також на Османську імперію (пункт 4 та ін.). Крим, разом із Шведським королівством, мав укласти договір з Російською державою (після закінчення війни), що гарантував би відмову царського уряду від претензій на території Гетьманщини (пункт 19). Йшлося про погодження зовнішньої політики сторін (пункт 6).
Гетьманщина обійматиме територію по обидва боки р. Дніпро (у кордонах, визначених Зборівським договором Криму з Польщею 1649), а також Ханську Україну в межиріччі Дніпра та Південного Бугу (пункт 14), Слобідську Україну (пункт 11) та Всевелике Військо Донське (пункт 20). Передбачалася тристороння гарантія Кримського ханства, Шведського королівства та Османської імперії щодо недоторканності кордонів Гетьманщини (пункти 12, 13, 19).
Вказувалося на зовнішню та внутрішню суверенність гетьманської влади (пункт 21). У пункті 23 ханський уряд застерігається від спроб впливати на обрання гетьмана. На території Гетьманщини Криму заборонялося мати фортеці (пункт 4), змінювати тут законодавство чи поширювати юрисдикцію кримських судів (пункти 4, 5, 15). Водночас пункти 7, 17, 22 передбачали надання Кримським ханством гарантій та допомоги гетьману у внутрішньополітичних питаннях.
