Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 1 (2009).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

На запереченні войовничого характеру програми діяльності А. базувалися ідеї Менно Сімонса (Нідерланди), звідки пішла назва секти менонітів. Їх віровчення базувалось на принципах відмови від застосування сили у боротьбі зі злом, військової служби, майнового зрівняння. Унаслідок переслідувань меноніти переселялися до Північної Америки, Російської імперії. На півдні України вони з’явились 1789 і заснували свої перші вісім колоній. Поселення менонітів динамічно розвивались у Катеринославській, Херсонській, Таврійській губерніях, відіграючи важливу економічну й культурну роль у житті Південної України. Протягом 1924 – 1939 члени цієї секти масово емігрували з Радянського Союзу.

Літ.: Smith C.H. The story of the mennonites. – Newton, 1950; Смирин М.М. Народная реформация Томаса Мюнцера и Великая крестьянская война. – М., 1955; Кулинич І.М., Кривець Н.В. Нариси з історії німецьких колоній в Україні. – К., 1995.

О.А. Іваненко.

Англо-українські комітети, Українсько-британські комітети – назва організацій різного політичного спрямування у Великій Британії 1910–30-х рр., які ставили за мету підтримувати і пропагувати ідеї українського руху.

Перший комітет (The Ukraine-British Committee) заснували у Лондоні в березні 1913 Дж.Раффалович, В.Степанківський, Ф.Барлетт і М.Меленевський. Він популяризував у Великій Британії досягнення української культури, а в Україні – англійської. Після виходу В.Степанківського зі складу комітету (літо 1913) керівництво очолив Дж. Раффалович. На початку Першої світової війни комітет прагнув забезпечити для українського руху симпатію й допомогу англомовних держав, хоча серед його членів існували розбіжності стосовно майбутнього України. Перестав існувати фактично після переїзду Дж. Раффаловича до США (листопад 1915).

1930 зусиллями прихильників П.Скоропадського В.Коростовця, Л.Тафнелла і М.Грегорі постав Англо-український комітет (AngloUkrainian Committee) з метою збору коштів для підтримки гетьмана та ведення української монархістської пропаганди. Після реорганізації (26 квітня 1932) комітет очолив Л.Тафнелл. 1932–34 заходом комітету видавався часопис «Дослідник» («The Investigator»), у якому друкувалися статті прогетьманського спрямування. А.–у.к. розпався фактично у березні 1934 після звільнення Л.Тафнелла з посади керівника. Розслідування діяльності комітету в британському суді (8–9 жовтня 1935) виявило фінансові зловживання його керівництва.

У лютому 1935 група політиків і громадських діячів (С. Мелоун, Е. Лінкольн, Р. Сітон-Вотсон) створила новий Англо-український комітет, який орієнтувався на демократичний табір в українському русі. До нього уві-