багатьох майстрів – вихідців з Полоцької, Туровської, Мозирської земель, які жили й працювали в Києві. Значна кількість Б. замешкала в 16–17 ст. переважно в містах: Києві, Черкасах, Каневі, Звенигородці, Луцьку. В степовому Придніпров’ї осідали відхідники з білоруських земель, що займалися рибальством і мисливством.
Під час визвольної війни українського народу 1648–1657 велика кількість Б. рятувалися від терору шляхти на українських землях. У 2-й половині 17 – 1-й половині 18 ст. міграція Б. в Україну значно збільшилася. Вони поселялися на спустошених війнами Придніпров’ї, Волині. Чимало білоруських сіл виникло на Рівненщині, Слобожанщині, у верхів’ях р. Сули. У 2-й половині 18 ст. зростало відхідництво Б. на Чернігівщину, пов’язане з добуванням солі та ремісництвом, а також в міста Київ, Кременчук, Катеринослав, Херсон. У цей період виникали військові поселення з Б. у зв’язку з необхідністю захисту південних земель від турецько-татарських нападів (села Бармашове Жовтневого району та Явкине Баштанського району Миколаївської області).
Упродовж 19 ст. міграційний рух з Білорусі в Україну продовжував посилюватися. За переписом 1897, лише в Київській губернії налічувалося 6395 Б. Від 2-ї половини 19 ст. характер та спрямування міграційних процесів дещо змінюється. У зв’язку з вичерпанням фонду вільних земель на півдні України більшість білоруських переселенців ставали робітниками на промислових підприємствах Поділля, Донбасу й Придніпров’я. Індустріальна праця й міський спосіб життя значно прискорили процеси асиміляції білоруського населення України. Цьому значно сприяли близькість мов та спорідненість культур східнослов’янських народів, що мали також чимало спільних рис у господарському житті й побуті. Нині для Б. характерним є, як правило, дисперсне розселення по всій території України.
З кінця 20 ст. Б. створили свої національні товариства – Всеукраїнську спілку білорусів з осередком у Києві, Білоруське культурнопросвітницьке товариство у Сімферополі, обласне земляцтво білорусів у Вінниці, Волинське товариство білорусів у Луцьку, Закарпатське обласне товариство білорусів “Сябри” в Ужгороді, Товариство білорусів “Мінськ” у Запоріжжі, Білоруську громаду Львівської області, Рівненське обласне управління “Білорусь”, “Культурно-просвітнє товариство білорусів “Німан” у Донецьку.
Літ.: Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993; Пономарьов А.П. Українська етнографія. – К., 1994; Наулко В.І. Хто і відколи живе в Україні. – К., 1998; Рудницька Т.М. Етнічні спільноти України: тенденції соціальних змін. – К., 1998; Етнонаціональна структура українського суспільства. Довідник //В.Б.Євтух, В.П.Трощинський, К.Ю.Галушко, К.О.Чернова. – К., 2004; Національні меншини України: історія та сучасність. /Упоряд. Р.Маценюк, І.Винниченко. – К., 2006.
О.Я.Видаш.
