В Україні буддизм почав поширюватися наприкінці 1980-х, а його перші громади були зареєстровані 1991. Протягом 1990-х рр. був представлений тут, переважно, традиціями та школами корейського, тибетського, японського буддизму. Нині в Україні функціонують офіційно зареєстровані осередки таких буддійських напрямів: корейського ордену Чогьо, тибетської школи Карма Каг’ю, тибетського ордену Лунг-Жонг-па (традиція н’інгма), японського ордену Ніппондзан Мьоходзі. Є й послідовники школи тхеравада (традиція хінаяни). Центром буддизму в Україні є м.Донецьк, в якому існують буддійські монастирі, виходить періодичний альманах “Шляхи Будди”, що намагається відображати різні буддійські напрями. Центри тибетської школи Карма Каг’ю, об’єднані в Українській Асоціації буддистів школи Карма Каг’ю (штаб-квартира – в Ужгороді), створеної 1996. Асоціація має власне періодичне видання “Буддизм сьогодні”.
Літ.: Conze E. Buddhizm: Its Essence and Development. – London, 1963; Guenther H.V. Buddhist philosophy in Theory and Practice. – Baltimore, 1972; Bechert H., Gombrich R. The World of Buddhism: Buddhist Monks and Nuns in Society and Culture. – London, 1984; Буддийский взгляд на мир. – СПб., 1994; Лысенко В.Г. и др. Ранняя буддийская философия. Философия джайнизма. – М., 1994; Введение в буддизм. – СПб., 1999.
І.В.Отрощенко.
“Будителі” (від чеського слова “buditel” – той, хто пробуджує) – назва визначних громадських та політичних діячів періоду національно-культурного відродження слов’янських народів Австрійської імперії кінця 18 – 1-ї половини 19 ст., котрі боролися проти освіченого абсолютизму Габcбургів і національного гніту, за пробудження національної свідомості, збереження і розвиток рідної мови, літератури й культури, народних традицій, відстоювали ідеї слов’янської єдності й солідарності споріднених народів у цій боротьбі. Початок “будительському” періодові в історії слов’ян поклали діячі чеського національного руху, відомого як “чеське відродження”, які боролися за відродження чеської мови, літератури, науки й культури, що перебували в занепаді внаслідок політики національного гніту і понімечення, яку проводили Габсбурги. Діяльність чеських “Б.”, найвідомішими серед яких були Я.Коллар, Ф.Палацький, П.Шафарик, В.Ганка, Й.-К.Тил та ін., сприяла пробудженню національної свідомості чеського народу, пожвавленню процесу культурного самовизначення інших слов’янських народів, розвитку міжслов’янcьких культурних взаємин, у т.ч. з діячами культури Росії та України (“Послання славному Шафарику” Т.Шевченка). Хвиля національно-культурного відродження охопила й Закарпатську Україну, де в середині і 2-й половині 19 ст. з’явилася ціла плеяда талановитих літературно-громадських діячів (переважно представників греко-католицького духовенства) – І.Базилович, О.Духнович, М.Лучкай,
