Україна як член Ради Європи зобов'язана впроваджувати у національне законодавство демократичні принципи місцевого самоврядування. Конституція України 1996 сформулювала основні правові принципи функціонування цього механізму організації влади. Протягом 1997–1999 були прийняті закон про місцеві державні адміністрації, закон про статус столиці України м. Києва, конституція Автономної республіки Крим. 28 травня 1998 конгрес місцевих та регіональних влад Ради Європи ухвалив «Рекомендації з місцевої та регіональної демократії в Україні».
Процес гармонізації національного законодавства з положеннями названої хартії триває. Він стикається з низкою внутрішньополітичних проблем, пов'язаних з боротьбою за владу між різними регіональними елітами в Україні. На початку XXІ ст. не було визначено джерел фінансування українського місцевого самоуправління. В середовищі української політичної еліти відбувалися дискусії щодо доцільності впровадження принципу переходу від унітарного до федеративного державного устрою. Прихильники ідеї федералізму вважають її способом реальної передачі владних повноважень на місця. Опоненти цієї ідеї закликають зважати на незавершеність процесу консолідації української політичної нації та наполягають на збереженні унітарного принципу побудови державних механізмів. Стратегічно Україна залишається у стані невизначеності щодо реалізації у повсякденній практиці положень європейської хартії.
Літ.: Конституція України. — К., 1996; Мармазов В. Є., Піляєв І. С. Україна в політико-правовому полі Ради Європи: досвід і проблеми. — К., 1999.
А. Ю. Мартинов.
ЄВРОПЕЙСЬКА ХАРТІЯ РЕГІОНАЛЬНИХ МОВ АБО МОВ МЕНШИН 1992 — акт Ради Європи. Підписана 5 листопада 1992 державамичленами Ради Європи. Україна ратифікувала хартію 15 травня 2003.
Держави, що її підписали, взяли на себе зобов'язання дотримуватись у своїй політиці, законодавстві та практиці принципів, спрямованих на розвиток регіональних мов або мов меншин. Ідею і суть хартії викладено в частині 3-й, яка містить статті 8–14, що складаються із 17 пунктів і 58 підпунктів, де визначено заходи щодо використання регіональних мов або мов меншин у суспільному житті. За умовами хартії її учасники зобов'язані застосовувати в національному законодавстві не менше 35 із вказаних у статтях 8-14 пунктів і підпунктів, причому не менше, як по 3 зі статей 8-ї (забезпечення громадянам можливості регіональними мовами або мовами меншин проходити дошкільне навчання, здобувати цими мовами початкову, середню, професійно-технічну, університетську та іншу вищу освіту; забезпечення можливостей вивчати ці мови) та 12-ї (заохочення і сприяння культурній діяльності, яка виявляється у формах, що потребують
