Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/108

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ПАРЛАМЕНТ. Представницький орган влади Європейського Союзу, що має законодавчі та наглядові повноваження, виконує функції гаранта його демократичної політичної системи. Місце перебування — м. Страсбург (Франція).

Офіційно свою назву набув 1986. Попередником Є.п. є Парламентська асамблея, створена 1962 країнами-учасницями Європейського об'єднання вугілля й сталі і успадкована Європейським економічним співтовариством (ЄЕС). До середини 70-х рр. 20 ст., коли на порядку денному європейської інтеграції переважали економічні питання, депутати Асамблеї призначалися національними урядами країн ЄЕС. У вересні 1976 глави держав прийняли рішення про прямі вибори депутатів, які відтоді називалися «представниками народів та держав, об'єднаних у Співтовариство». 1979 перші прямі вибори депутатів відбулись також ще в десяти країнах ЄЕС. Термін повноважень було визначено у 5 років.

Є.п. працює в сесійному режимі переважно один тиждень щомісяця. Керівні органи парламенту складаються з голови, його заступників, квесторів, які займаються фінансовими та адміністративними справами. Погоджувальну роль у роботі парламенту виконує Конференція голів фракцій та представників позафракційних депутатів, а також Конференції голів комітетів. Партійні фракції формуються на основі особистих заяв депутатів. У залі засідань депутати сидять не за національною ознакою, а відповідно до політичної орієнтації.

У парламенті функціонують комітети: із закордонних справ; з питань бюджету; контролю за виконанням бюджету; свободи громадян; правосуддя та внутрішніх справ; економіки; права та внутрішнього ринку; промисловості; зайнятості; довкілля; сільського господарства; рибальства; регіональної політики; культури та освіти; питань розвитку; конституційних прав; прав жінок; петицій громадян. Парламентські комітети розглядають усі законопроекти або інші документи, запропоновані Європейською Комісією або Радою глав держав Європейського Союзу.

Повноваження Є.п. розширені положеннями Маастрихтського договору 1992, які передбачали процедуру схвалення, відхилення, внесення змін у законодавство Європейського Союзу, затвердження призначень до Європейської комісії, ухвалення разом із Радою глав держав ЄС бюджетних питань, ратифікації угод із державами, що не є членами ЄС тощо. Важливу роль у правовому регулюванні діяльності парламенту і всього Європейського Союзу відіграє процедура затвердження бюджету. Є.п. відповідно до ст. 203 Римського договору може відхилити проект бюджету, але не може збільшувати видатки бюджету, проте має право змінити структуру бюджетних статей.

Амстердамський договір 1997 зміцнив право Є.п. брати участь у процесі прийняття всіх рішень Європейського Союзу та контролювати роботу його