ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ (European Union) — політико-економічне об'єднання європейських держав. Створений відповідно до положень Маастрихтського договору 1992, складається (станом на 1 січня 2010) з 27 країнчленів: Австрія, Бельгія, Болгарія, Велика Британія, Греція, Естонія, Данія, Іспанія, Італія, Ірландія, Кіпр, Латвія, Литва, Люксембург, Мальта, Польща, Португалія, Нідерланди, Німеччина, Румунія, Словаччина, Словенія, Чехія, Швеція, Фінляндія, Франція, Угорщина.
З точки зору норм класичного міжнародного права ЄС одночасно поєднує характеристики міжнародної організації, оскільки був утворений на підставі міжнародних угод, та держави. «Державницькі» риси ЄС надають йому деякі виняткові компетенції, які передані спільноті з відмовою їх здійснення державами-членами (законодавство в галузі конкуренції, спільної торговельної політики), а також право ЄС, яке безпосередньо пов'язує між собою громадян країн-членів, та міжнародний юридичний статус, який дозволяє ЄС проводити дипломатичну діяльність на міжнародній арені. Принципи верховенства й прямої дії права ЄС гарантують однорідність юридичного простору спільноти та надають їй ознак федеративного типу.
ЄС є результатом тривалого розвитку процесу європейської інтеграції. У червні 1946 британський прем'єр-міністр У. Черчілль запропонував об'єднати західноєвропейські народи у Сполучені Штати Європи. Фундамент європейського єднання становить економічна інтеграція. У 1951 Франція, Німеччина, Італія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург створили Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), яке стало праобразом Спільного ринку.
У березні 1957 країнами зазначеної «шістки» було підписано Римський договір, положення якого гарантували створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС). Також було сформовано Європейське об'єднання з атомної енергії (Євратом).
Успіхи ЄЕС у формуванні Спільного ринку стимулювали перше розширення спільноти. У 1973 членами ЄЕС стали Велика Британія, Данія та Ірландія. Це розширення спонукало до вирішення проблеми поглиблення європейської інтеграції. Ініціативу в цьому процесі проявила Рада міністрів ЄЕС, до якої входили за галузевою ознакою міністри з країн-членів. 1974 була створена Європейська Комісія — після об'єднання ЄОВС, ЄЕС, Євроатому. Ця Комісія стала головним виконавчим органом Європейської Спільноти. Хоча її комісари призначались державами-членами, вони присягали ЄС. Головним завданням комісії є моніторинг виконання рішень Ради глав держав та урядів. Місцем перебування є м. Брюссель.
Спірні питання вирішує Європейський Суд Правосуддя, який розглядає позови національних судів до ЄС, позови Європейської комісії до державчленів та позови одних держав-членів до інших. Місцем перебування суду є Люксембург. Крім того, Суд аудиторів контролює фінансову діяльність ЄС.
