мають стати більш придатними механізмами демократичного політичного контролю. Випробуванням цієї здатності стала підготовка ЄС до розширення.
У грудні 2000 у Ніцці на зустрічі Ради глав держав тоді ще 15 країнчленів ЄС та 10 країн-кандидатів було підписано Ніццький договір. Він передбачає розподіл квот голосів 25 країн-членів у розширеному ЄС, фіксує Хартію прав людини ЄС. Фактично було започатковано процес розробки спільної Конституції ЄС, яка мала стати правовим свідченням реального створення європейської федерації. З цією метою навесні 2002 розпочалась робота Конституційного Конвенту. У червні 2003 Рада глав держав ЄС затвердила проект спільної Конституції.
Одночасно тривав процес виконання «копенгагенських критеріїв» членства в ЄС, які були прийняті 1993 та передбачають відповідність країнкандидатів принципам вільної ринкової економіки, демократичної політичної системи з гарантіями безумовного дотримання прав людини. 1 травня 2004 членами ЄС стали відразу 10 країн: Польща, Латвія, Литва, Естонія, Словенія, Словаччина, Чехія, Угорщина, Кіпр, Мальта. 1 січня 2007 вступили до ЄС Болгарії і Румунії. Наприкінці 2004 Європейська комісія, за умов продовження демократичних реформ, рекомендувала розпочати переговори з Туреччиною про її вступ, хоча в середовищі європейської еліти та народів немає сталої спільної думки щодо доцільності прийому в християнський ЄС великої ісламської держави.
Після масштабного розширення пріоритетами ЄС лишається внутрішня консолідація та завершення процесу реформ структур ЄС. 29 жовтня 2004 у Римі було підписано Конституцію ЄС, яка могла набути чинності лише після її ратифікації (національними парламентами або референдумами) в кожній з 25 країн-членів ЄС. Крім того, тривав процес структурної перебудови економіки. До 2007 громадянам нових країн-членів ЄС, зважаючи на високий рівень безробіття в «старій» Європі, було заборонено пропонувати свою робочу силу на вільному ринку праці. Розгорталась дискусія щодо перегляду принципів фінансування бюджету ЄС, фондів спільної регіональної та сільськогосподарської політики.
Після терористичних атак 11 вересня 2001 у США Європейський Союз опинився перед серйозним викликом внутрішній безпеці. У країнах «старої» Європи мешкає значна кількість мусульман, які повільно адаптуються до європейських цінностей та є вибуховонебезпечними середовищем для поширення екстремістських ідей. Тому ЄС, який опинився перед загрозою старіння населення, намагається розв'язувати демографічні проблеми за рахунок як лібералізації ставлення до нелегальних (економічних) біженців, так і створення нових робочих місць на периферії ЄС — в країнах, де робоча сила лишається відносно недорогою.
