План дій ЄС щодо України передбачає надання Україні квот на торгівлю сталеливарними та іншими товарами, врешті запровадження політики «спеціального сусідства». Україна розглядає цю політику в контексті можливого створення «ширшої Європи» від Атлантики до Уралу. Серед конкретних пріоритетів співпраці України та ЄС, крім економічних аспектів, є питання регулярних консультацій з актуальних міжнародних проблем, а також в галузі права і внутрішньої безпеки, боротьби проти організованої злочинності та корупції, запобігання нелегальній міграції, у питаннях культури і освіти.
Літ.: 1992 год: новый этап в истории западноевропейской интеграции. — М., 1991; Валовая Т. Искушение Европы. Исторические профили. — М., 1998; Василенко С. Д. Європейський процес і Україна. — Одеса, 1996; Геген Д. У лабіринті Європейського Союзу. — К., 1995; Заглядывая в XXІ век: Европейский Союз и Содружество независимых государств. — М., 1998; Ильин Ю. Д. История и право Европейского Союза. — Харьков, 1998; История западноевропейской интеграции. Создание Европейского Союза (80–90-е гг. XX века). — Тверь, 1999; Копійка В., Шинкаренко Т. Європейський Союз: заснування і етапи становлення. — К., 2001; Проді Р. Задум об'єднаної Європи. — К., 2002. Копійка В. В. Європейський Союз: досвід розширення і Україна. — К., 2005.
А. Ю. Мартинов.
ЄВРОПЕЙСЬКІ РЕВОЛЮЦІЇ 1848–1849. Відбувалися одночасно у більшості країн Європи, маючи на меті повалення феодально-абсолютистського устрою й реформування суспільних відносин на засадах представницької влади, визволення пригноблених народів від чужоземного панування та їх політичне усамостійнення. В окремих країнах розвиток подій супроводжувався гострими конфліктами між буржуазією і пролетаріатом (Франція), визвольними рухами різних національностей (Австрія). Назріванню і вибуху революційних виступів передувало погіршення становища широких мас міського і сільського населення внаслідок неврожаїв попередніх років та промислово-фінансової кризи, яка вразила Європу в 1847.
Потужним імпульсом народним розрухам в Європі послужило повстання у Парижі 22 лютого 1848, що скинуло «липневу» монархію короля Луї Філіппа, і проголошення Франції республікою (25 лютого). Сформований у ці дні Тимчасовий уряд найперше вдався до соціально-економічних заходів — забезпечення права на працю, організація національних майстерень для безробітних, скорочення робочого дня тощо. Важливий вплив на розвиток революцій в Європі справляли численні політичні клуби, серед них — об'єднання емігрантів (німців, італійців, поляків, іспанців), Клуб визволення народів, Товариство боротьби за емансипацію слов'янських
