дії тривали до 31 травня 1848, коли польська сторона змушена була капітулювати, не добившись задоволення навіть мінімальної вимоги — автономії. Заперечення Берліном національних інтересів поляків підтвердили 27 липня франкфуртські Національні збори, санкціонувавши включення корінних польських територій Прусського королівства до Германського союзу.
В Австрійській імперії першим сигналом до революційних виступів послужило повстання у Відні 13 березня 1848. 17 березня, після втечі з міста імперського канцлера Меттерніха, було проголошено створення нового уряду, до якого увійшли представники дворянства і ліберальної буржуазії. Збройні сили нової влади склали студентський Академічний легіон і сформована з числа бюргерів національна гвардія. З перших днів революції було скасовано цензуру, організовано роботи для віденських безробітних, відмінено деякі податки. Значну роль у боротьбі за зміни у державній системі Австрії відіграв Комітет громадської безпеки (234 особи), який запобіг спробам імператорського міністерства перешкодити створенню однопалатного парламенту й запровадженню безцензового виборчого права. 25 квітня у столиці було оприлюднено загальноавстрійську конституцію. 22 липня там же відкрилися засідання вперше обраного рейхстагу, третину депутатів якого представляли селяни різних національностей, в тому числі українці. Міжнародний резонанс набула промова І. Капущака з с. Ляховци з вимогою скасування кріпосництва без виплати викупу поміщикам: за його пропозицію голосували разом з іншими всі українські депутати від Галичини і Буковини. 30–31 серпня рейхстаг схвалив постанову про звільнення селян від кріпосної залежності з викупом (частково державним коштом) панщини, сервітутів, оброків. Але парламентська боротьба тривала: у вересні українські депутати спільно з групою польських представників виступили із заявою про повернення селянам захоплених у них поміщиками земель, а також зажадали поділу Галичини на дві автономні частини — українську і польську.
6 жовтня 1848 у Відні вдруге вибухнуло повстання — у відповідь на рішення імператорського уряду відправити частини австрійської армії для війни з Угорщиною. Перехід міста під контроль повстанців змусив імператора разом з почетом залишити столицю. Проте вже у другій половині жовтня його армія оточила і після кількаденних боїв захопила місто, вчинивши жорстоку розправу над учасниками революції. У березні 1849 новий імператор Австрії Франц Йосиф оприлюднив власну конституцію для країни і припинив діяльність рейхстагу.
Політичні перевороти в імперії спричинили пробудження національновизвольних рухів в усіх її провінціях. У Празі 11 березня 1848 з ініціативи чеських республіканців зібрався мітинг, який ухвалив петицію до імператора з вимогами єдиного законодавчого сейму для чеських земель, рівності
