ЄВРОРЕГІОНИ — одна з вищих організаційних, юридично закріплених форм транскордонного співробітництва суміжних самоврядних територіальних спільнот та місцевих органів державної влади прикордонних регіонів європейських держав, що являють собою міжнародні об'єднання у складі декількох адміністративно-територіальних одиниць держав-сусідів. Метою створення Є. є активізація транскордонного діалогу держав-сусідів, зокрема розгортання діяльності, яка допомагала б зближенню локальних спільнот та органів влади прикордонних регіонів, поглибленню економічної й гуманітарної співпраці, розвитку комунікацій та інших інфраструктур, культурно-освітньої праці, туризму, захисту довкілля тощо. Є. відіграють роль своєрідних мостів європейської інтеграції і своєю діяльністю сприяють її політичному прискоренню.
У Європі розвиток прикордонної співпраці розпочався наприкінці 50-х років XX ст., і її піонерами виступили регіони ФРН та скандинавських країн. Зокрема, у 1958 на німецько–нідерландському кордоні було створено єврорегіональну структуру під назвою «Еурегіо», а від моменту створення у 1963 першого в історії Є. — «Регіо Басілієнсіс», який символізував кінець багатовікових суперечок між Францією та Німеччиною навколо «спірних територій», транскордонне співробітництво перетворилося на один з найпотужніших чинників процесу європейської інтеграції та інструментів розвитку прикордонних територій Європи. Нині у Європі функціонує понад 70 єврорегіонів за участю 30 держав. Основні правові й організаційні засади розвитку Є. визначені в Європейській рамковій конвенції про транскордонне співробітництво, підписаній країнами-членами Ради Європи в Мадриді 21 травня 1980 (т. зв. Мадридська конвенція), де зазначається, що «транскордонне співробітництво означає будь-які спільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносин між територіальними общинами або властями, які знаходяться під юрисдикцією двох або декількох Договірних сторін, та на укладення з цією метою будь-яких необхідних угод або досягнення домовленостей». Додатковий протокол до Мадридської конвенції від 9 листопада 1995 (т. зв. Перший протокол) визначив правові засади транскордонної співпраці, а Другий протокол до конвенції від 5 травня 1998 поширив принципи транскордонного співробітництва і на міжрегіональну співпрацю, тобто на взаємини регіонів держав-учасниць конвенції, які навіть не межують безпосередньо один з одним. Таким чином, Європейська рамкова конвенція разом із двома додатковими протоколами становить загальні правові й організаційні засади транскордонного співробітництва регіонів і держав Європи, в т. ч. України, яка приєдналася до Мадридської конвенції у 1993. Транскордонне співробітництво регулюється також Європейською хартією місцевого самоврядування 1985, до якої Україна приєдналася у 1997. Важливе значення для розширення прав
