Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/13

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ОСНОВИ ВІДНОСИН МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ РСР І УГОРСЬКОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1991. Підписана 31 травня в Будапешті Головою Верховної Ради УРСР Л. Кравчуком і Президентом Угорської Республіки А. Гьонцем. У декларації УРСР і Угорська Республіка підтвердили своє прагнення підтримувати й розвивати взаємовигідне співробітництво та добросусідські відносини, що відповідають їхнім національним інтересам і не спрямовані проти третіх сторін та ґрунтуються на Статуті ООН, документах Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975, загальновизнаних принципах та нормах міжнародного права. Підкреслювалась особлива важливість розвитку конструктивного співробітництва в галузі забезпечення прав національних меншин. Підтверджуючи свій зовнішньополітичний курс, Україна й Угорщина заявили, що продовжуватимуть плідне співробітництво в ООН та інших міжнародних організаціях і регулярно проводитимуть консультації з міжнародних проблем, які становлять взаємний інтерес, а також з питань двостороннього співробітництва.

Літ.: Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою по забезпеченню прав національних меншостей // Політика і час, 1992, № 11–12; Мельникова І. М. Україна у взаємовідносинах з прикордонними державами Центрально-Східної Європи: створення міжнародно-правових підвалин добросусідства і співробітництва (90-ті рр.). У кн.: Україна в європейських міжнародних відносинах. — К., 1998.

І. М. Мельникова.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРИНЦИПИ І ОСНОВНІ НАПРЯМИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКО-ПОЛЬСЬКИХ ВІДНОСИН 1990. Підписана 13 жовтня в Києві під час офіційного візиту в УРСР міністра закордонних справ Республіки Польща К. Скубишевського. У ній сторони заявили про своє прагнення до утвердження між ними як суверенними державами добросусідських відносин, про підтримання і розвиток взаємовигідної співпраці.

Основою цих відносин, підкреслювалося, є принципи міжнародного права, суверенної рівності, непорушності кордонів, територіальної цілісності та невтручання у внутрішні справи кожної зі сторін.

Україна і Польща заявили про свою повагу до прав людини й основних свобод, включаючи свободу думки, совісті, політичних переконань для всіх громадян обох держав, незалежно від раси, національності, мови, статі, майнового стану й релігії. У цьому контексті сторони висловилися за поліпшення становища національних меншин — української в Польщі та польської в Україні, розуміючи, що ці меншини, зберігаючи й розвиваючи національну самобутність, відіграватимуть істотну роль у зближенні обох