Літ.: Сарычев А. Г. Октябрьская революция в России и первые шаги Советской власти (октябрь 1917 — весна 1918 гг.) — Воронеж, 2000; Милюков П. Н. История второй русской революции. — Минск, 2002; Кульчицький С. Терновий вінець 1917 року // Дзеркало тижня, 2001, № 44; Кульчицький С. Російська революція 1917 року: новий погляд // День, 2003, 4 жовтня; Рабинович А. Революция 1917 года в Петрограде. — М., 2003.
О. П. Реєнт.
ЖОВТОВОДСЬКА БИТВА 1648 — одна із найбільших битв визвольної війни українського народу середини 17 ст. Відбулася 29 (19) квітня — 16 (6) травня 1648 біля р. Жовті Води (теперішня назва — Жовта, притока Інгульця, басейну Дніпра), поблизу сучасного с. Пахарівки Олександрійського р-ну Кіровоградської обл. Козакам під командуванням гетьмана Б. Хмельницького, підтриманим кримськими загонами мурзи Тугай-бея, протистояло військо Речі Посполитої. За планом її польного гетьмана М. Потоцького передбачалося розгромити військові сили українців безпосередньо на Запорожжі. З цією метою польські підрозділи вирушили від місця свого розташування (Черкаси — Чигирин) двома окремими колонами. Перша (близько 5 тис. вояків) на чолі із сином польного гетьмана С. Потоцьким і комісаром реєстрових козаків Я. Шембергом просувалася суходолом, друга (понад 5 тис. осіб) спускалася по Дніпру на човнах. Дізнавшися про розпочатий ними похід, Хмельницький вивів полки із Січі назустріч, з'єднавшися по дорозі з кримцями, які 29 (19) квітня натрапили на поляків в урочищі Княжі Байраки й атакували їх. Табір, який терміново створили й укріпили частини коронного війська, наступного дня штурмували запорожці, але безрезультатно. Тому Хмельницький прийняв рішення про облогу, під час якої співвідношення сил змінилося на користь української сторони завдяки приєднанню до неї повсталих реєстровців, прибулих човнами до Кам'яного затону. За їхнім прикладом заворушення сталося й в таборі обложених, який покинули два полки реєстрових козаків, ставши на бік запорожців. Чисельність козацько-кримського війська зросла з 9 до 13 тис. вояків (за іншими даними — 15 тис.). Польське командування запропонувало переговори, погодившися в обмін на безперешкодний відступ залишити в таборі свою артилерію і порох. Однак такі умови не задовольнили Тугай-бея і бойові дії відновились. Уночі обложені прорвали кільце оточення і вийшли із табору. Під час переслідування вони зупинились і зайняли кругову оборону, яку, проте, було зруйновано навальним штурмом козаків і татар. Ж.б. завершилася повним розгромом коронного війська. У полон потрапили 3 тис. жовнірів та їхні чільники включно із С. Потоцьким і Я. Шембергом.
