населення області є багатонаціональність. На території області проживають представники понад 100 національностей, серед яких найбільш чисельними є: українці — 80,5 % усього населення, угорці — 12,5%, румуни — 2,6%, росіяни — 2,5%, цигани (роми) — 1,1%, словаки — 0,5%, німці — 0,3%. З етнографічного погляду у гірській частині Закарпаття маємо розселення 3-х етнографічних груп українських горян, які із суміжною північною (галицькою) зоною утворюють історико-етнографічні райони — Гуцульщина, Бойківщина і Лемківщина. Підгірська і низовинна частина Закарпаття характерна тим, що тут поруч з українцями значно густіше, ніж у горах, проживають розсіяно та компактними групами представники інших народів. Багатовікове співжиття українців-закарпатців з іншими національними меншинами залишило свій слід у різних сферах їх побуту і традиційної духовної та матеріальної культури. У народному господарстві, одязі, промислах і ремеслах, харчуванні, звичаях, обрядах, розмовній мові поєднуються різні етнографічні й етнічні взаємовпливи. Водночас у цьому складному комплексі культурних перехрещень, нашарувань і впливів чітко простежується визначальність у всіх компонентах традиційно-побутової культури, у мові, релігії, національній самосвідомості української етнокультурної спільності. Найяскравіше це виявляється у надзвичайно багатому фольклорі й народному мистецтві закарпатських українців.
Початки заселення Закарпаття сягають палеолітичної доби, про що свідчать археологічні розкопки поблизу Королева, де в 20-метрових геологічних нашаруваннях знайдено 16 горизонтів залягання кам'яних виробів, що датуються 1 млн. років тому й належать Homo erectus. Стоянка поблизу Королева є найдавнішою з відомих в Україні стоянок первісної людини. Проміжне географічне положення краю в центрі Європи та його помірноконтинентальний клімат й природні багатства зробили цю місцевість привабливою для проживання. Вже у період неоліту (6–4 тис. до н. е.) Закарпаття почало швидко заселятися: тут знайдено чимало предметів часів мідного, бронзового та залізного віків. Свого часу в краї проживали племена боїв і галлів, даків і фракійців, кельтів і сарматів, проходили через територію Закарпаття авари, гуни, гети, гепіди, готи та ін. Зокрема, фракійські племена залишили після себе пам'ятки куштановицької культури, а кельти — латенської культури. У 2 ст. н. е. частину Закарпаття приєднано до римської провінції Дакія. За археологічними пам'ятками з 2 ст. н.е. тут міцно осіло хліборобське слов'янське населення — білі хорвати, матеріальна й духовна культура яких була тісно пов'язана з культурою тих східнослов'янських племен, які населяли Прикарпаття, Волинь, Придністров'я і Придніпров'я, зокрема з Трипільською культурою. У 9–10 ст. Закарпаття входило до складу Болгарського царства, а з др. пол. 10 ст. перебувало у сфері впливів Київської Русі, про що свідчить, зокрема, переселенський рух населення з
