підписали голова Всеросійського ЦВК М. Калінін (його підпису, однак, на оригіналі документа нема) та секретар Л. Серебряков.
Розгляд питання про союз радянських республік на засіданні ЦВК рад УСРР 14 червня 1919 виявив принципові незгоди між більшовиками та представниками українських національних партій у владних структурах республіки щодо засад такого союзу, закладених у постанові. О. Шумський від фракції лівих есерів (комуністів) висловив побоювання, що деклароване об'єднання є спробою відновлення Російської імперії, а також піддав критиці національну політику уряду Х. Раковського, звинувативши його в ігноруванні «притягнення української інтелігенції до апарату влади».
Українська партія лівих соціалістів-революціонерів, визнаючи економічну необхідність об'єднання, заявляла, що воно можливе лише на основі справжнього федералізму, який відсутній у РСФРР. Представники Української соціал-демократичної робітничої партії (незалежної) пропонували до проведення об'єднання спочатку виправити помилки щодо використання в Україні національних кадрів в урядових структурах і зосередити увагу на розв'язанні національного питання. Проте опозиціонери залишились у меншості. ЦВК рад схвалив проект резолюції Х. Раковського про визнання постанови й того ж дня дав усім установам вказівку про виконання її на практиці.
Літ.: Гражданская война на Украине. 1918–1920. Сборник документов и материалов. — К., 1967, т. 2.; Декреты Советской власти. — М., 1971, т. 5.; Революция и Гражданская война 1917–1920 годов: новое осмысление. Международная научная конференция (Ялта, 10–18 ноября 1995г.). — Симферополь, 1995; Гриценко А. П. Політичні сили в боротьбі за владу в Україні. Рік 1919-й. — К., 1997.
А. П. Гриценко.
ДЕКРЕТ ПРО МИР 1917 — перший законодавчий й зовнішньополітичний акт радянської Росії. Підготовлений лідером більшовицької партії В. Ульяновим (Леніним) як частина доповіді про мир, проголошеної ним та одностайно ухваленої на Другому Всеросійському з'їзді рад у Петрограді 26 жовтня (8 листопада). Декрет був зверненням до всіх учасників Першої світової війни про необхідність негайного укладення перемир'я терміном не менш ніж на три місяці для проведення переговорів щодо встановлення «справедливого демократичного миру» без анексій та контрибуцій. Продовження війни трактувалося «злочином проти людства». У декреті проголошувалося право кожної нації на самовизначення, законність визвольної боротьби поневолених народів, невтручання у внутрішні справи інших держав, засудження практики таємної дипломатії колишніх царського і Тимчасового урядів.
