Metropolitarum Kioviensium Catholicorum» («Листи київських католицьких митрополитів», в 9-ти т., 1956–80), «Litterae Episcoporum Historiam Ucrainae illustrantia» («Листи єпископів, що висвітлюють історію України», в 5-ти т., 1972–81), «Litterae Nuntiorum Apostolicorum Historiam Ucrainae illustrantia» («Листи апостольських нунціїв, що висвітлюють історію України», в 14-ти т., 1959–77), «Litterae Basilianorum in terris Ucrainae et Belarusiae» («Листи василіан з України та Білорусі», в 2-х т., 1979). У 3-й секції 2-ї серії опубліковано близько 20 тис. документів, які хронологічно охоплюють 16–19 ст.
У «ЗЧСВВ» публікували свої розвідки та монографії отці О. Баран, М. Ваврик, М. Войнар, Р. Головацький, Г. Кінах, Б. Курилас, М. Марусин, І. Нагаєвський, І. Патрило, А. Пекар, М. Соловій, І. Хома, а також Л. Винар, О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, Л. Соневицький, В. Щербаківський та інші українські історики.
Літ.: Заїкин В. З сучасної української церковної історіографії // Записки Чина св. Василія Великого (Жовква), 1927, т. 2, № 3–4; Борщак І. о. Йосафат Іван Скрутень (1894–1951) // Україна (Париж), 1951, № 6; Ваврик М. Бібліографічний огляд історії Василіанського Чина за 1935–1950 // Записки Чина св. Василія Великого (Рим, секція ІІ), 1958, т. 3, № 1–2; Назарко І. Український історичний осередок в Римі // Український історик, 1964, № 4; Оглоблин О. Українська церковна історіографія // Там само, 1969, № 4; Ваврик М. Бібліографічний огляд історії Василіанського Чина за 1950–1970 рр. — Рим, 1971; Великий А. До генези «другої серії» Записок ЧСВВ // Записки Чина св. Василія Великого (Рим, секція ІІ), 1974, т. 9, № 1/4; Патрило І. Життя і творчість о. Атанасія Григорія Великого, ЧСВВ (1918-1982) // Записки Чина св. Василія Великого (Рим, секція ІІ), 1985, т. 12; Плохій С. М. Від Якова Суші до Атанасія Великого: (Огляд видань римських джерел з історії української церкви) // Український археографічний щорічник. Нова серія (Київ), 1993, вип. 2, т. 5; Пріцак О. Отець Атанасій Великий, ЧСВВ — археограф. В кн.: Історія української археографії: Персоналії. — К., 1993, вип. 1.
М. М. Капраль, О. В. Ясь.
ЗАПОРОЗЬКА СІЧ — військово-політичний та адміністративний центр українського козацтва. Розташовувалася на півдні українських земель, в пониззі Дніпра (за Дніпровими порогами). Точних відомостей про дату і місце заснування першої ЗС не збереглося. Найдавнішою з нині відомих була Хортицька Січ (о. Хортиця). Саме тут 1555 канівський і черкаський староста князь Дмитро Вишневецький розпочав зведення укріплень — Хортицького замку. Пізніше місцями розташування ЗС були о. Томаківка (80-і рр. ХVІ ст. — 1593), р. Базавлук (1593–1638), Микитин Ріг (1638–1652), р. Чортомлик (1652–1709), р. Кам'янка (1709–1711, 1728–1734), Олешки (1711–1728), р. Підпільна (1734–1775).
