переїхати до Відня і, отже, остаточно перейти на становище екзильного уряду. Укладений у квітні 1920 двосторонній договір між урядом Польщі й Директорією УНР, за яким визнавалося польське управління територією ЗУНР, ще більше віддалив перспективу відновлення української державності в Галичині.
Подальші заходи еміграційного уряду та його дипломатичної місії у Парижі уможливили перенести галицьку справу на обговорення новоствореної міжнародної організації — Ліги Націй. У лютому 1921 рада Ліги задекларувала, що Галичина «лежить поза кордонами Польщі», яка не наділена мандатом для встановлення там своєї адміністрації і є лише «фактичним окупантом Галичини». Відтак питання Галичини було передано на розгляд конференції послів великих держав, позиція яких зумовлювалася прагненням перетворити Польщу на форпост у протистоянні Заходу радянській Росії. Разом з тим звертання ЗУНР до міжнародної громадськості викликали підтримку українських вимог на конгресі прихильників Ліги Націй у Празі та конгресі миру в Лондоні (липень 1922). Проте вирішальну роль у долі ЗУНР відіграли головні західні держави: 14 березня 1923 конференція послів прийняла рішення про прилучення до польської держави Галичини з наданням її населенню автономії. Наступного дня екзильний уряд ЗУНР виступив із протестом, який направив конференції послів, а також державам світу. Водночас він офіційно заявив про припинення своєї діяльності. Відтоді закрилися всі представництва ЗУНР в інших країнах.
Літ.: Лозинський М. Галичина в рр. 1918–1920. — Відень, 1922; Крезуб А. Нарис історії польсько-української війни 1918–1919. — Львів, 1933; Borschak E. L'Ukraine à la conférence de la paix. — Paris, 1938; Стахів М. Західна Україна: Нарис історії державного будівництва та збройної і дипломатичної оборони в 1919–1923. — Скрентон, 1958–1961, т. 1–6; Литвин М. Р., Науменко К. Є. Історія ЗУНР. — Львів, 1995; Макарчук С. А. Українська республіка галичан: Нариси про ЗУНР. — Львів, 1997; Литвин М. Українсько-польська війна 1918–1919 рр. — Львів, 1998; Західно-Українська Народна Республіка: документи і матеріали. — Івано-Франківськ, 2001, т. 1–2; Західноукраїнська Народна республіка. 1918–1923. Уряди. Постаті. — Львів, 2009.
М. М. Варварцев.
ЗБАРАЗЬКА ОБЛОГА 1649 — облога польської армії у Збаражі (нині місто Тернопільської обл.) козацьким військом на чолі з гетьманом Б. Хмельницьким за участю загонів кримського хана Іслам-Гірея III. У «Літописі Самовидця» (XVII ст.) характеризується як «война збаражская року 1649», розпочата після наступальних дій козаків під Старокостянтиновом й Меджибожем і втечі поляків до Збаража під захист зведеної тут
