членів Ради Безпеки, дає поради щодо підтримання міжнародного миру і безпеки, використання військ, регулювання озброєнь. Однак за час існування ООН він так і не був створений. Натомість оперативне керівництво здійснюють військовослужбовці країн, які беруть безпосередню участь в операціях за згодою всіх конфліктуючих сторін. Вони відповідають за стратегічне керівництво збройними силами, наданими у розпорядження Ради Безпеки ООН. Уперше збройні сили під прапором ООН виконували миротворчі функції в зонах арабо-ізраїльського та індійсько-пакистанського протистояння у 1947–1949. За перші сорок років миротворчої діяльності ООН (1948–1988) здійснено 13 миротворчих операцій. 1988 миротворчі сили ООН відзначено Нобелівською премією миру. Відтоді Рада Безпеки ООН ініціювала ще 33 миротворчі операції. Апогеєм такої діяльності став 1995, коли З.с. ООН нараховували 70 тис. військових. Україна вперше надіслала свої військові підрозділи до З.с. ООН за рішенням Верховної Ради 1992 на територію колишньої Югославії. Від 1999 українські підрозділи перебувають у Косово у складі українсько-польського батальйону. Починаючи з 2000 українські військові залучалися до проведення операцій ООН на Півдні Лівану, Сьєрра-Леоне, Демократичній Республіці Конго. За період 1992–2000 у міжнародних операціях з підтримання миру взяли участь понад 12 тис. солдатів і офіцерів Збройних сил України. У листопаді 2009 за рішенням Ради Національної безпеки та оборони України українські миротворці були направлені до Афганістану.
Літ.: Устав Организации Объединенных Наций. — Нью-Йорк, 1948. Віднянський С. В., Мартинов А. Ю. Україна в Організації Об'єднаних Націй: 60 років участі у розв'язанні найважливіших міжнародних проблем. — К., 2005.
А. Ю. Мартинов.
ЗВЕРНЕННЯ ВУЦВК ТА РНК УСРР ДО УСІХ НАРОДІВ І УРЯДІВ ПРО МИРНУ ПОЛІТИКУ УКРАЇНСЬКОГО РАДЯНСЬКОГО УРЯДУ 1920. Прийняте 19 лютого 1920. У зверненні Всеукраїнський центральний виконавчий комітет та Рада народних комісарів УСРР, які були утворені на Третьому Всеукраїнському з'їзді рад (березень 1919), повідомляли про відновлення своєї діяльності та про припинення існування Всеукраїнського революційного комітету. Робітничо–селянський уряд України складався з представників КП(б)У, Української комуністичної партії (боротьбистів) та Української партії лівих соціалістів–революціонерів (борбистів). Повідомлялося про початок його роботи зі скликання Четвертого Всеукраїнського з'їзду рад, який мав сформувати остаточний склад уряду й виробити заходи, спрямовані на відбудову народного господарства. Уряд УСРР заявляв про