своє рішення «охороняти незалежність і недоторканність» республіки, висловлював бажання «жити в мирі з усіма народами і державами», закликав їх до встановлення економічних і дипломатичних стосунків з УСРР. Звернення підписали голова ВУЦВК Г. Петровський, голова РНК УСРР Х. Раковський та інші члени уряду.
Літ.: Гражданская война на Украине (1918–1920): Сборник документов и материалов. — К., 1967, т. 2.
А. П. Гриценко.
«ЗЕЛЕНА ПАПКА» ГЕРІНГА — документ, що був розроблений апаратом рейхсмаршала Герінга і опублікований у Берліні в червні 1941 під назвою «Директиви щодо керівництва економікою в новоокупованих східних областях». Мав підзаголовок «Зелена папка». Директиви містили вказівки та розпорядження щодо постачання військ із ресурсів областей, що мали бути захоплені на Сході Європи. Військовим частинам було наказано надавати допомогу господарським установам. «З.п.» також визначала стратегічні завдання і організацію економіки захоплених земель.
За планом «З.п.» Німеччина мала отримати на окупованих територіях якомога більшу кількість продовольства і нафти. Відповідно основна увага приділялася підприємствам сировинної промисловості. Також ставилося завдання відновлення транспорту і шляхів сполучення у безпосередньому співробітництві із організацією Тодта, використання місцевої робочої сили. Згодом окупанти збиралися відновити, переважно у південних областях, виробництво товарів широкого вжитку.
Реалізація засад «З.п.» в Україні розпочалась вступом фашистських військ на її територію 1941. Українські землі були розділені на рейхскомісаріат «Україна» (створений 20 серпня 1941 на території Волинської, Ровенської, Кам'янець-Подільської, Житомирської, Київської, Полтавської, Кіровоградської, Дніпропетровської, частини Вінницької, Миколаївської, Херсонської і Запорізької областей та Криму), дистрикт «Галичина» (створений 22 липня 1941, до якого ввійшли землі сучасних Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської областей) і Трансністрію (створена 30 серпня 1941, увійшли окремі райони Вінницької, Одеської, Миколаївської областей), що знаходилася під керівництвом цивільної управи Румунії як союзника Німеччини. Статус території Донбасу, що умовно виділялася в окремий промисловий район, з огляду на його виробничу специфіку і те, що цей регіон під час війни перебував на становищі близького тилу німецької армії, не був чітко визначений.
Для організації господарської діяльності в регіонах створювалася відповідна інфраструктура. У рейхскомісаріаті «Україна» з перших місяців його існування діяли господарський штаб, підпорядкований безпосередньо
