Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/185

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Серед інших улусів чингізідів З.О. проіснувала найдовше. Головним її зовнішньополітичним суперником була монгольська держава Ільханів у Персії (нині Іран), з якою точилася боротьба за Закавказзя та Хорезм (історчна область в Середній Азії, в нижній течії р. Амудар'я). Але з розпадом останньої 1335 основну загрозу територіальній цілісності становили проблеми внутрішнього устрою.

За степовими правилами улус Батия був правим («білим») і «старшим» крилом імперії. Там же спочатку знаходилася і столиця м. Сарай (татар. «сарай» — «палац»; Старий Сарай), під кінець 13 ст. столицю було перенесено до м. Сарай ал-Джедід (Новий Сарай). Лівим і «молодшим» крилом була Кок-орда («синя орда») із центром у м. Сигнак (руїни міста лежать за 18 км на північний схід від залізничної станції Тюмень-Арик, Казахстан). З метою організації ополчення та збирання податків населення З.О. було поділене також за десятковою системою на десятки, сотні, тисячі й десятки тисяч (тумени, тьми). Тисячники і темники були улусними беками. Виділення улусів (поступово їх кількість в З.О. зросла до 17) було незмінною степовою традицією. Спадковість пожалувань, однак, давала можливість їхнім правителям зосереджувати у своїх руках значні ресурси, щоб, зрештою, висувати претензії на окремішність. Першим це зробив Ногай, онук Могола, улус якого охоплював найзахідніші території З.О., включно з Кримом і нижнім Подунав'ям. Але Ногай зазнав поразки і загинув у протистоянні з ханом Тохтою.

Руські князівства входили до складу З.О. на традиційному для степових імперій становищі підневільних конфедератів. Їхніми головними зобов'язаннями були: сплата податків, мит, утримання доріг і пошти, надання допоміжного війська. Беззастережна воєнна перевага монголів давала їм змогу обмежити свою адміністрацію в Русі намісниками та всілякими митниками, з якими співпрацювали місцеві еліти. У внутрішньому житті зберігалася широка автономія князівств і церкви. Скасування інституту баскаків, що, очевидно, було заходом централізації монгольської держави (баскаки походили з вищої монгольської знаті й були тісно пов'язані родинними зв'язками з улусними беками) за хана Узбека (1312–40), дало можливість руським князям, передусім правителям Великого князівства Московського, поставити під свій контроль значні податкові ресурси Північно-Східної Русі, це стало підґрунтям зростання політичної ваги князівства та його військової потужності в 30–70-х рр. 14 ст.

Вищу владу З.О. представляли хан (абсолютний правитель) та курултай (степовий репрезентативно-дорадчий орган, що мав право затверджувати нового хана). Беклярібек («бек над беками») зосереджував у своїх руках переважно воєнно-адміністративні повноваження, а візир — адміністра-