Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/205

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

відділу історії соціалістичних країн і міжнародних зв'язків України був сформований сектор історичних зв'язків України з зарубіжними країнами (зав. сектору П. С. Сохань). 1991 було затверджено нову структуру інституту, за якою сектор було ліквідовано, а відділ отримав назву історії міжнародних зв'язків України. Від 1996 останній має назву відділ всесвітньої історії і міжнародних відносин. 1965–1988 рр. відділом завідувала чл.-кор. АН УРСР І. М. Мельникова, 1988–1991 — чл.-кор. АН УРСР П. С. Сохань. Від 1991 відділ очолює д.і.н. С. В. Віднянський.

Серед наукових проблем, що розроблялися у відділі у перші роки його діяльності, головне місце посідали питання новітньої історії країн Центральної та Південно-Східної Європи, їх спільного досвіду в формуванні і удосконаленні нових, соціалістичних міжнародних відносин. У 1960–70-ті роки співробітники відділу широко висвітлювали питання внутрішньої історії зарубіжних країн, зокрема Польщі (І. Ф. Євсєєв, П. М. Калиниченко), Чехословаччини (І. М. Мельникова, І. А. Петерс), Німеччини (І. М. Кулинич), Болгарії (П. С. Сохань), Румунії (С. М. Пархомчук), а також історичних зв'язків і співробітництва України з країнами Центральної та ПівденноСхідної Європи. Найважливішими результатами роботи були колективні монографії «Украинская ССР и зарубежные социалистические страны» (1965), «На магістралях дружби і братерства. Участь Української РСР у співробітництві Радянського Союзу з європейськими соціалістичними країнами (1966–1970)» (1974). Остання відзначена премією Академії наук УРСР ім. Д. З. Мануїльського. Лауреатами стали І. М. Мельникова, І. М. Кулинич, П. С.Сохань. 1977 вченими відділу підготовлено колективну працю «За дружбу з країною Великого Жовтня», в якій досліджувалася діяльність масових громадських організацій, спілок і товариств дружби і культурного зв'язку з СРСР у Болгарії, Угорщині, НДР, Польщі, Румунії, Чехословаччині, Югославії, роль цих організацій у розвитку дружби з радянським народом.

Подальше вивчення історії східноєвропейських держав, їх зв'язків з Україною у політичній, економічній і культурній сферах, участі громадських організацій в міжнародному співробітництві знайшло своє втілення у підготовці інших ґрунтовних праць, написаних на базі джерел з вітчизняних і зарубіжних архівів. Серед них: «Породненные социалистическим интернационализмом. Дружественные связи и сотрудничество породненных областей и городов УССР и братских стран социализма» (К., 1980); «Сотрудничество общественных организаций стран социализма» (К., 1983); «Деятельность обществ дружбы с СССР в странах социалистического содружества» (К., 1987); «Укрепление братской дружбы и сотрудничества стран социалистического содружества» (К., 1987) та ін.