ІНСТИТУТ СХІДНОЇ ЄВРОПИ в Римі — науково-дослідницька установа. Заснований 1921 під егідою МЗС Італії з метою вивчення держав Східної Європи, насамперед тих, що утворилися після Першої світової війни на території колишніх Російської імперії та Австро-Угорщини.
Результати досліджень І.С.Є. публікував у серійних виданнях «Література — мистецтво — філософія», «Політика — історія — економіка», «Бібліографія», «Конституції», «Граматики і словники», а також у спеціалізованих періодиках — «Балтійські студії», «Румунські студії» тощо. Значна увага приділялася перекладам творів письменників і політиків (Т. Масарик «Росія і Європа», А. Міцкевич «Гражина» та ін.).
Складовою частиною діяльності інституту стали українські студії, започатковані завідувачем слов'янської секції, істориком східних церков А. Пальмієрі. У своїх працях «Літературна історія Рутенії» (1924) та «Політична географія радянської України» (1925) А. Пальмієрі накреслив у контексті вивчення національно-визвольних змагань 19 — поч. 20 ст. основні напрями розробок історичного минулого, економіки й культури України. Більшість українознавчих розвідок та інформативні матеріали про Україну публікувалися в щомісячному журналі інституту «L'Europa orientale» («Східна Європа») і мали політичний характер. Велике місце в них відводилося питанням міжнародного становища України, українсько-польських та українсько-російських відносин. Інститут вводив в обіг італійської історіографії твори української наукової думки шляхом їх реферування й публікації спеціальних оглядів. Серед власне українських видань особлива увага надавалася працям М. Грушевського (про М. Куліша, український театр, «Коротка історія України») та Українського соціологічного інституту. За тематичним принципом проводилася бібліографічна робота (зокрема підготовлено «Бібліографію української незалежності»). Заходами І.С.Є. українська тематика впроваджувалася також у програми наукових конференцій і навчальні курси університетів. Посівши провідне місце в італійській україністиці міжвоєнного періоду, інститут послуговувався у цих дослідженнях працями професорів Е. Ло Гатто, А. Джанніні, Л. Сальвіні, Н. Феста (1-й директор), співробітників установ Державного центру УНР на еміграції І. Гриненка, М. Єреміїва, Є. Онацького. 1945 інститут припинив свою діяльність.
Літ.: Савченко Ф. «L'Europa orientale…» // Україна, 1925, кн. 3; Sgambati E. L'ucrainistica e la bielorussistica in Italia nel settantennio passato (1920–1990) e i loro compiti futuri. В кн.: La slavistica in Italia. — Roma, 1994.
М. М. Варварцев.
ІНСТИТУТ СХОДОЗНАВСТВА ім. А. КРИМСЬКОГО НАН УКРАЇНИ. Заснований 22 жовтня 1991. Ініціатором його створення і першим директором став іноземний член НАН України О. Й. Пріцак — учень
