ІНТЕРНАЦІОНАЛ I (Міжнародне товариство робітників). Міжнародна організація робітничих об'єднань, заснована 28 вересня 1864 на зборах соціалістів і республіканських радикалів у Лондоні (Велика Британія) з метою координації пролетарського руху задля «визволення робітничого класу». Його засадничі документи — «Установчий маніфест Міжнародного товариства робітників» і «Статут» — були складені К. Марксом. Існуючі на той час робітничі об'єднання (профспілок, товариств взаємодопомоги й освіти, кооперативів тощо), що діяли у Великій Британії, Франції, Німеччині, Італії, Швейцарії, Іспанії, Бельгії, Австрії (з 1867 — Австро-Угорщина) та низці інших країн Західної і Центральної Європи, а також у США та Австралії, оголошувалися секціями національних федерацій. Найвищим органом І. I був конгрес, який обирав для ведення поточної роботи виконавчий орган — Генеральну pаду. Перший конгрес відбувся в Женеві (Швейцарія) 3–8 вересня 1866. Від самого початку в І. I розгорнулося гостре протиборство між основними течіями в робітничому русі — марксизмом, прудонізмом, бланкізмом і анархізмом. Марксистське крило І. I докладало значних зусиль, щоб перешкодити діяльності робітничих організацій на ґрунті проголошених італійським республіканцем Дж. Мадзіні принципів національної консолідації й національної незалежності народів. І. I сприяв пропаганді ідей міжнародної робітничої солідарності, популяризації соціально-політичної й економічної доктрини К. Маркса, розвитку страйкового руху, поширенню гасла 8-годинного робочого дня на підприємствах, виступам проти воєнних приготувань і воєн, дав поштовх утворенню партій робітничого класу.
1870 в Женеві з числа емігрантів на чолі з М. Утіним утворилася Російська секція І. I. Вона заявила про своє посередництво між робітничими союзами слов'янських країн і Західної Європи, але не спромоглася заснувати жодної своєї філії. Головну увагу секція приділила пропаганді ідей і цілей І. I переважно серед народницьких гуртків і організацій, направляючи нелегально в Одесу, Харків та інші міста примірники женевського журналу «Народное дело», де друкувалися документи й інформація про І. I. В 1871–72 Міжнародне товариство робітників спромоглося поширити свої зв'язки в Україні через А. Давидова — агента Російського товариства пароплавства і торгівлі, контора якого знаходилася в Одесі. Він активно співпрацював з Генеральною радою І. І, ставши його членом. У цей же час російська таємна поліція (ІІІ відділення) зафіксувала утворення на засадах І. І антиурядових осередків в Одесі, Калузі і Житомирі. 1875 під впливом програми І. І в Одесі заснованo «Південноросійський союз робітників», діяльність якого сягала Миколаєва, Таганрога, міст Криму.
Найбільшою акцією І. I стала підтримка Паризької комуни 1871, що викликало хвилю переслідувань його членів у різних країнах. Розкол, що стався в Гаазі (Нідерланди) на конгресі 2–7 вересня 1872 між марксист-
