Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/221

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

гічний вплив на рішення ІІ конгресу справила опублікована напередодні його скликання праця Леніна «Дитяча хвороба «лівизни» в комунізмі». Група центристських партій відкинула «21 умову» і 22 лютого 1921 на конференції соціалістів у Відні створила окрему організацію — так званий ІІ ½ Інтернаціонал на противагу ІІІ Інтернаціоналу, який об'єднував лише комуністичні партії. На ІІІ конгресі Комінтерну (22 червня — 12 липня 1921) були затверджені тези Леніна щодо застосування тактики єдиного робітничого фронту для здобуття підтримки більшості трудящих. Обговорення цих проблем знайшло продовження в роботі ІV конгресу (5 листопада — 5 грудня 1922), на якому виступив Ленін із доповіддю «П'ять років російської революції і перспективи світової революції». V конгрес (17 червня — 8 липня 1924) відбувався під гаслами більшовизації компартій, здобуття впливу в профспілках та у середовищі селянства, використання національного питання для завоювання мас і підготовки революції. На ньому, зокрема, наголошувалося на важливості об'єднання Буковини, Галичини та Закарпаття з УСРР. За безпосереднього сприяння І. К., під тиском РКП(б) була ліквідована Українська комуністична партія (створена 1920), яка виступала за розбудову самостійної УСРР внутрішніми революційними силами України, без зовнішнього (російського) втручання. У декларації Комінтерну від 24 грудня 1924 наголошувалося на необхідності розпуску УКП і вступі її членів до КП(б)У. На тлі розгортання боротьби КП(б)У проти «шумськізму» та «хвильовизму» 18 лютого 1928 виконком Комінтерну прийняв рішення про виключення очолюваної Й. Кріликом та Р. Кузьмою більшості Комуністичної партії Західної України, що виступила на підтримку українських комуністів, звинувачуваних у «національному ухилі».

Під час роботи VІ конгресу (17 липня — 1 вересня 1928) була затверджена програма К.І., в якій окреслювались цілі та перспективи комуністичного руху. VІІ конгрес (25 липня — 25 серпня 1935) основним завданням міжнародного робітничого руху проголосив боротьбу проти фашистської загрози на основі тактики єдиного робітничого і народного фронту. З доповідями виступили генеральний секретар виконкому К.І. (1935–1943) Г. Димитров — «Наступ фашизму і завдання Комуністичного Інтернаціоналу в боротьбі за єдність робітничого класу проти фашизму», член президії та секретаріату виконкому К.І. (1935–1943) П. Тольятті — «Про завдання Комуністичного Інтернаціоналу у зв'язку з підготовкою імперіалістами нової світової війни», член президії (з 1924) та секретар виконкому К.І. (1928–1943) Д. З. Мануїльський — «Підсумки будівництва соціалізму в СРСР» та ін.

Під час Другої світової війни Комінтерн було розпущено 15 травня 1943 за ініціативою І. В. Сталіна. У 1947–1956 наступником К.І. стало Інформаційне бюро комуністичних і робітничих партій.