його смерті увійшов до складу держави Селевкідів. У 2 ст. до н.е. на території І. поширювалася влада Парфянського царства. Від 3 ст. н. е. країна перебуває у складі держави Сасанідів, а в середині 7 ст. її завоювали араби. В 2-й пол. 8 ст. в новозбудоване м. Багдад було перенесено столицю Арабського халіфату, який в середині 11 ст. впав під ударами турків-сельджуків. Протягом 13–14 ст. І. зазнав двох спустошливих монгольських завоювань (навала Хулагу та походи Тимура), на початку 16 ст. став частиною Сефевідського Ірану. Боротьба за території І. між Сефевідами і туркамиосманами на початку 17 ст. закінчилася перемогою Османської імперії. Після закінчення Першої світової війни Ліга Націй надала мандат Великій Британії на управління І. За сприяння англійців 11 липня 1921 країна стала конституційною монархією на чолі з королем Файсалом I (1921–33). У січні 1943 І. проголосив війну Німеччині та її союзникам, але не брав участі в бойових діях. 14 липня 1958 країну було проголошено республікою в результаті революції та повалення монархії. Після низки військових переворотів в липні 1968 до влади прийшли представники Партії арабського соціалістичного відродження (Баас) на чолі з генералом Ахмедом Хасаном аль-Бакром. Поміркована внутрішня та зовнішня політика, спрямування доходів від продажу нафти на розвиток сільського господарства та промисловості сприяли економічному піднесенню та зростанню авторитету І. на міжнародній арені.
1979 Партію арабського соціалістичного відродження очолив Саддам Хусейн. Територіальні претензії нового керівництва призвели до іраноіракської війни 1980-88, яка мала своїм наслідком великі людські жертви й завдала великої шкоди економіці країни. 1990 між І. та Іраном встановлено дипломатичні відносини. Іракська анексія Кувейту 1990 обернулася військовою операцією «Буря в пустелі» 1991 за участю 28 держав (США, Велика Британія, Франція та ряд арабських країн). І. зазнав поразки, за резолюціями Ради Безпеки ООН на нього було накладено економічні санкції. На початку 2003 США звинуватили І. у підтримці терористів та розробці зброї масового знищення. Всупереч рішенню Ради Безпеки ООН від 20 березня 2003 міжнародна коаліція на чолі з США розпочала війну з метою усунення режиму С. Хусейна. Після окупації країни розпочався процес передачі влади новому урядові. 2005 новообраний уряд І. перебрав усі повноваження.
І. займає друге, після Саудівської Аравії, місце у світі за запасами нафти. До військової операції «Буря в пустелі» нафтовий сектор країни забезпечував 95% надходжень в іноземній валюті. Після окупації країни 2003 та зняття міжнародних санкцій видобуток нафти знову почав збільшуватися.
Фундамент українсько-іракського співробітництва було закладено ще за доби СРСР, коли протягом 1980-х рр. українські фахівці брали участь у розбудові інфраструктури Іраку та розвитку цілих галузей економіки. Багато
