була розбита англійським флотом і від І. відійшла північна частина Нідерландів. Лише в протиборстві з Османською імперією І. мала деякі успіхи, зокрема здобула перемогу в битві 1571 біля м. Лепанто (нині м. Нафпактос, Греція).
У 17 ст. розвал іспанської імперії набув незворотного характеру, а за контроль над самою І. почали суперництво Франція та Англія. 1700 на іспанський престол зійшов Філіпп V, представник династії Бурбонів, що правила Францією. Загроза об'єднання Франції з І. й, отже, зміцнення французьких позицій у світі підштовхнули Англію до створення коаліції з Австрією, Голландією, Португалією і Савойєю з метою передачі іспанського трону австрійським Габсбургам. Війна за іспанську спадщину тривала 1701–14 й закінчилася для І. територіальними втратами в Європі та посиленням залежності від Франції. Спільно з Францією І. підтримала у 2-й пол. 18 ст. боротьбу американських колоній Англії за незалежність.
Французька революція кінця 18 ст. порушила іспано-французький монархічний альянс. І. приєдналася до коаліції абсолютистських держав, і розпочала 1793 війну проти революційної Франції, в ході якої зазнала поразки і змушена була підписати угоду про союз, стала учасницею завойовницьких походів французького імператора Наполеона I Бонапарта та оголошеної ним континентальної блокади, спрямованої проти Англії. 1807 французькі війська окупували І., взявши під контроль її найважливіші фортеці та комунікації. Велике народне повстання 1808 проти загарбників було придушено силою французької зброї, а на іспанський престол Наполеон I Бонапарт посадив свого брата — Жозефа Бонапарта. В спротиві окупантам згуртувалися різні верстви населення, національно-визвольна боротьба набула характеру партизанської війни. 1812 в м. Кадіс кортеси ухвалили конституцію, що проголошувала іспанську націю «носієм верховної влади», різко обмежувала прерогативи короля і встановлювала розподіл гілок влади. Боротьбу за втілення нових законів у життя очолила армія. Все це змусило 1820 короля Фердинанда VII присягнути Кадіській конституції. Але 1823 французькі війська згідно з рішенням Священного союзу відновили в І. абсолютну владу короля. Тисячі іспанських патріотів, у тому числі їхній вождь Рієго-і-Нуньєс, були страчені. В ході наступних революцій (1834–43, 1854–56, 1868–74) в І. утвердилася обмежена монархія.
Наприкінці 80-х рр. 19 ст. І. взяла курс на співпрацю з Троїстим союзом, однак у наступне десятиліття пішла на зближення з Францією задля реалізації своїх загарбницьких планів щодо Африки. Тим часом війна з США 1898 і поразка в ній завдала удару іспанському пануванню на Кубі, Пуерто-Ріко, Філіппінах, о-ві Гуам.
Під час Першої світової війни І. не брала участі у збройних діях, але постачала сировину і продукцію обом воюючим блокам. В 1930-ті рр. в країні скасували монархію й проголосили республіку (1931–39), проте
