опинилася в аналогічній ситуації, у середині травня війська польського генерала Галлера захопили Луцьк. Загальна небезпека втрати державності зблизила С. Петлюру та Є. Петрушевича (голова ЗУНР). Від середини липня армія Д. та Українська галицька армія ЗУНР почали діяти спільно (чисельність зведених військ складала близько 85 тис. вояків). У листопаді командування УГА вступило у переговори з денікінцями, що призвело до розколу у таборі об'єднаних сил Д. та ЗУНР (частина військ разом із С. Петлюрою пішла до Польщі, інша — залишилася в Україні у складі армії білогвардійського генерала М. Омельяновича-Павленка). Верховне керівництво справами УНР перейшло до С. Петлюри як голови Д.
Упродовж кінця 1919 — першої чверті 1920 співвідношення сил в Україні змінювалося на користь радянських військ. У квітні 1920 з метою досягнення єдності дій С. Петлюра уклав з головою польської держави, маршалом Ю. Пілсудським три таємні конвенції — «Варшавську угоду». Д. передала право командування своїми військами Польщі, останній були обіцяні території ЗУНР.
25 квітня 1920 розпочалася радянсько-польська війна, у якій брали участь 150 тис. солдатів і офіцерів Польщі та 15 тис. військовиків Петлюри. За короткий час об'єднана армія захопила значну територію України. Проте вже 5 червня розпочався контрнаступ радянських військ. Радянський уряд відхилив ноту протесту британського міністра закордонних справ лорда Дж. Керзона (оголошена 11 липня) з вимогою зупинитися перед лінією, яку Антанта 8 грудня 1919 визначила як кордон між Польщею, Білорусією та Україною (т. зв. «лінія Керзона»). 12 червня радянські частини зайняли Київ, а протягом липня-серпня — майже усі українські землі і вступили до Польщі. 14 серпня польське командування перейшло у контрнаступ і за десять днів війська Червоної Армії були відкинуті за Буг, а наприкінці вересня фронт перемістився в район Житомира й Бердичева. 12 жовтня між РСФРР і Польщею було укладено перемир'я, яке фактично зафіксувало згоду радянської сторони на те, що Західна Україна та Західна Білорусія залишаться у складі Польської держави. Із закінченням радянсько-польської війни і подальшим розгромом окремих петлюрівських загонів Д. остаточно припинила своє існування.
Літ.: Назарук О. Рік на великій Україні. — Відень, 1920; Христюк П. Замітки і матеріали до історії української революції 1917–1920 рр. — Б. м., 1922, т. 3–4; Петлюра С. Статті. Листи. Документи. — Нью-Йорк, 1979, т. 2; Збірник пам'яті Симона Петлюри (1879–1926). — К., 1992; Українська революція і державність (1917–1920 рр.). — К., 1998; Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки. 1918–1920: Документи і матеріали: У 2 т. — К., 2006.
В. В. Піскіжова.
