ДОГОВІР МІЖ УКРАЇНСЬКОЮ СРР І ЛАТВІЙСЬКОЮ ДЕМОКРАТИЧНОЮ РЕСПУБЛІКОЮ 1921. Укладено 3 серпня 1921 в Москві уповноваженим уряду УСРР Ю. М. Коцюбинським, уповноваженими уряду Латвійської Демократичної Республіки Е. А. Фельдманом, Е. Я. Шкіпсном, О. В. Харитоновським. У ст. 1-й зазначалося, що УСРР і Латвійська Республіка беззастережно визнають одна одну самостійними, незалежними і суверенними державами в існуючих кордонах, встановлених РСФРР та іншими сусідніми державами. Сторони зобов'язувалися заборонити перебування на своїй території будь-яких військ, за винятком урядових та військ дружніх держав, з якими однією із договірних сторін укладена воєнна конвенція, але які не перебувають у фактичному стані війни з другою договірною стороною; не допускати утворення й перебування на своїй території будь-яких організацій і груп, що претендують на роль уряду всієї території або її частини другої договірної сторони.
Обумовлювалося право особам української та латиської національностей, які проживають на території Латвії та УСРР і досягли 18-річного віку, якщо вони самі або їхні батьки були до 1 серпня 1914 прописані на території, що входить тепер до складу іншої країни (УСРР чи Латвійської Демократичної Республіки), в річний строк із дня ратифікації цього договору заявити про своє бажання відповідно змінити громадянство. Йшлося про надання можливості біженцям та учасникам Першої світової війни обох договірних сторін, які виявлять таке бажання, повернутися в найкоротший строк на свою батьківщину. У договорі йшлося також про повернення урядом УСРР майна, архівів, бібліотек, музеїв, художніх творів, вивезених з території Латвії у 1914–1917 рр. Передбачалося негайно після ратифікації цього договору укласти торговельний і транзитний договори, поштово-телеграфну конвенцію, встановити дипломатичні та консульські зносини між сторонами. Договір набрав чинності з моменту ратифікації.
Літ.: Українська РСР на міжнародній арені. Збірник документів (1917–1923 рр.). — К., 1966.
Н. В. Кривець.
ДОГОВІР МІЖ УРЯДАМИ РСФРР І УСРР ТА УРЯДОМ АВСТРІЙСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ 1920. Підписаний 5 липня 1920 у Копенгагені від РСФРР і УСРР делегатом Ради Народних Комісарів М. Литвиновим, від Австрійської Республіки віце-президентом Державної комісії у справах військовополонених П. Ріхтером. Сторони зобов'язалися повернути на батьківщину військових та цивільних полонених, користуючись для цього всіма наявними в розпорядженні транспортними засобами. Цей пункт договору вважався виконаним після передачі полонених на російсько-естонському кордоні біля Нарви (Естонія). Надавалося право, в залежності від обставин, пропонувати інші міс-
