Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/47

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

ця передачі полонених. Сторони висловили принципову згоду, щоб полонені, які мають бажання залишитися за кордоном, не зустрічали в цьому перешкод. Обумовлювалося право допускати до кожної зі сторін по одному представникові від договірних урядів з правом екстериторіальності і безперешкодного зв'язку із своїми урядами «з метою захисту інтересів і забезпечення репатрійованих військових і цивільних полонених та для надання їм допомоги». Для сприяння у виконанні цих завдань взаємно надавалося право в'їзду до договірних країн до 5 делегатів від кожного уряду. Австрійський уряд зобов'язувався додержувати нейтралітету у радянсько-польській війні, повністю заборонити поставку і перевезення через свою країну зброї всіх видів, бойових припасів або військового майна. Він також мав надати право вільного пересування народним комісарам колишнього угорського радянського уряду, які перебували в країні, і по можливості швидше сприяти відправленню їх до Росії. Договір передбачав надання представникам особливих повноважень від своїх урядів для відновлення перерваних війною економічних зв'язків між країнами.

Договір набрав чинності від дня його підписання.

Літ.: Документы внешней политики СССР — М, 1959, т. 3; Українська РСР на міжнародні арені. (1917–1923 рр.). Зб. док. — К., 1966.

Н. В. Кривець.

ДОГОВІР ПРО ВІДНОСИНИ ДОБРОСУСІДСТВА ТА СПІВРОБІТНИЦТВА МІЖ УКРАЇНОЮ І РУМУНІЄЮ 1997. Укладений 2 червня 1997 у м. Констанці між Президентом України Л. Кучмою і Президентом Румунії Е. Константинеску під час першого офіційного візиту Глави Української держави до Румунії. Термін дії — 10 років. За умов відсутності попереднього анонсування наміру однієї зі сторін його денонсувати в установленому порядку, автоматично продовжується на наступні 5 років. Набув чинності 22 жовтня 1997.

Договір став результатом тривалого (1993–1997) й складного переговорного процесу. Причиною затягування переговорного процесу стало те, що Румунія продовжувала наполягати на включенні до преамбули договору положення про засудження політичних наслідків таємного протоколу № 3 до Пакту Ріббентропа-Молотова від 23 серпня 1939. Зміни на краще відбулися лише після парламентських і президентських виборів у Румунії 1996, коли новообраний президент Е. Константинеску заявив, що румунська сторона готова визнати державний кордон із Україною, не має до неї територіальних претензій, і це є основою для будівництва нових двосторонніх відносин.

У преамбулі договору зафіксовано положення про засудження сторонами політики тоталітарних режимів, а також визнання ними існуючого державного кордону між двома країнами та, особливо, належності до України острова Зміїний.