пасажирських перевезень і безперешкодного транзиту осіб територіями кожної договірної сторони; вирішення гуманітарних і соціальних проблем громадян, які тимчасово перебувають на території іншої сторони; забезпечувати обмін досвідом та інформацією у справах боротьби проти організованої злочинності, незаконної торгівлі наркотиками і зброєю, підробки грошових знаків, повітряного і морського піратства, незаконного вивозу культурних та історичних цінностей. Вирішено додатково укласти двосторонні угоди з питань, що конкретизуватимуть зобов'язання, вміщені у цьому договорі.
Сторони наголосили, що сумлінно виконуватимуть положення договору чинністю у десять років з автоматичною пролонгацією на кожний наступний п'ятирічний термін за умови, якщо жодна із договірних сторін не вирішить його денонсувати.
Укладення договору сприяло активізації політичного діалогу між Україною і Республікою Болгарія. Від 1992 відбулося кілька офіційних візитів, зокрема на найвищому рівні — Президента Республіки Болгарія Ж. Желева в Україну (грудень 1994), Президента України Л. Кучми в Болгарію (березень 1998), Президента Республіки Болгарія П. Стоянова в Україну (червень 1999), Президента України Л. Кучми в Болгарію (вересень 2001), Президента Республіки Болгарія Г. Пирванова в Україну (січень-лютий 2003). Це сприяло подальшій розбудові договірно-правової бази міждержавних відносин. Станом на 2009 між Україною і Республікою Болгарія укладено понад 90 двосторонніх договорів.
Літ.: Договір про дружні відносини і співробітництво між Україною і Республікою Болгарія // Політика і час, 1991, № 11–12; Тимошенко Ю.О. Українсько-болгарські взаємини у сфері освіти та науки в 90-х рр. XX ст. // Україна в XX столітті: уроки, проблеми, перспективи. Збірник доповідей Міжнародної наукової конференції, присвяченої 10 річниці незалежності України, 25 квітня 2001 року. — К., 2001; Тимошенко Ю. О. Економічний аспект українсько-болгарських відносин // Вісник Київського інституту «Слов'янський університет». — К., 2001, вип. 11.
В. В. Піскіжова.
ДОГОВІР ПРО ЗВИЧАЙНІ ЗБРОЙНІ СИЛИ В ЄВРОПІ 1990. Підписано у Парижі 22 листопада 1990 всіма країнами-членами Організації Варшавського договору (ОВД) та Організації Північноатлантичного договору (НАТО). Став результатом тривалих переговорів щодо скорочення конвенційних (звичайних) видів озброєнь, що розпочалися ще за часів розрядки міжнародного напруження в Європі у середині 1970-х. Перемовини були призупинені після введення у грудні 1979 радянських військ до Афганістану і відновилися лише після початку «перебудови» в СРСР. Упродовж 1986–1989 у форматі Наради з безпеки та співробітництва в
