які брали участь у війні в складі радянських збройних сил, складала понад 7 млн. чол., або 23% чисельності збройних сил СРСР, з них полягло від 2,5 до 3,5 млн. чол.) поєднувалися зі збройною підпільно-партизанською боротьбою як радянського (від 70 до 200 тис. партизан), так і суто національновизвольного характеру (від 100 до більш ніж 300 тис. бійців ОУН-УПА в Західній Україні).
Успіхи на фронті забезпечувалися воєнно-промисловою базою, яка внаслідок евакуації в тилові райони країни збагатилася цінним устаткуванням понад 550 українських підприємств та працею близько 2 млн. робітників й спеціалістів (з сім'ями), що були евакуйовані з України. У зв'язку з цим важливо наголосити, що хоч Україна й перебувала в складі унітарної держави, а її економіка була складовою загальносоюзної, слава про неї як високорозвинену в промисловому й аграрному відношеннях республіку сягала далеко за її межі. Не випадково на Україну, її економічний потенціал і людські ресурси особливо розраховували обидві воюючі сторони. Ні Сталін, ні Гітлер не уявляли без України остаточного успіху у війні. Це, зокрема, зумовило вкрай безкомпромісний, запеклий характер бойових дій на території республіки, внаслідок чого Україна особливо постраждала, втративши кожного п'ятого мешканця і значну частину свого економічного потенціалу. Однак навіть за цих умов Україна завдяки своїй розвинутій інфраструктурі залишалася помітною величиною європейського масштабу.
До всього вищенаведеного слід додати ще один фактор, який ставив Україну врівень з іншими європейськими країнами — древня, багата й самобутня українська культура як складова світової цивілізації. У роки Другої світової війни, зокрема, стали широко відомі твори О. Довженка, В. Сосюри, О. Теліги, О. Ольжича, В. Касіяна, Л. Ревуцького на інших українських діячів культури, що сприймалися в країнах антигітлерівської коаліції як прояв масового антифашизму, величі й непоборності духу українського народу. Саме в роки війни дістали всесвітнє визнання наукові здобутки багатьох українських вчених: відкриттям для зарубіжного наукового світу стали імена М. Боголюбова, О. Богомольца, Є. Патона, В. Філатова та багатьох інших, які своїм доробком збагатили вітчизняну і світову науку. Відомий англійський вчений Дж. Рассел на початку 1944 р. писав, що «висока репутація Академії наук України ще більше підвищилася її великими зусиллями допомоги для розгрому нашого спільного ворога».
Повага й симпатії до України та її народу з боку світової громадськості посилилися й набули характеру масового співчуття, коли в ході вигнання нацистських загарбників стало відомо про величезні масштаби руйнувань і збитків, завданих Україні, які приголомшили навіть тих європейців, країни яких теж зазнали збройного нападу й ворожої окупації. Україну по праву