Головною метою Євразес залишається створення митного союзу, вирішальний етап якого було розпочато у жовтні 2007. Унаслідок цього модель Є.Е.С. стала замінником непрацюючих проектів поглиблення торговельної співпраці в рамках Співдружності незалежних держав.
Вищим керівним органом Євразес є міждержавна рада. Установчий договір також зафіксував положення про інтеграційний комітет та міжпарламентську асамблею. Місцем розташування суду Євразес є Мінськ, а секретаріату — Петербург. Прийняття рішень у міждержавній раді відбувається на основі консенсусу. Натомість в інтеграційному комітеті рішення приймаються двома третинами голосів, причому пропорція голосів визначається сумою внеску до бюджету Євразес. Росія має 40 голосів, Білорусь, Казахстан, Узбекистан по 15, Киргизстан та Таджикистан по 7,5 голосів.
Світова економічна криза (2008-2010) стимулювала процес посилення інтеграції країн Євразес, які заявили про зацікавлення у максимальному використанні потенціалу великого євразійського ринку. За результатами переговорів 27 листопада 2009 у Мінську президенти Білорусі О. Лукашенко, Росії Д. Медведєв, Казахстану Н. Назарбаєв підписали угоду про створення єдиного митного простору.
Літ.: Антонович С. Политика Белоруси в «Евразес». — Минск, 2010; Глазьев С. Проблемы и перспективы экономической интеграции после распада СССР. — М., 2008; Кызылкули Ш. Геоэкономическое измерение Единого экономического пространства. — М., 2009; Полтораков С. СНД в інституційно-регіональному вимірі. В кн.: Глобалізація і сучасний міжнародний процес. — К., 2009.
А. Ю. Мартинов.
ЄВРЕЇ УКРАЇНИ — нащадки давніх іудеїв — народу, який уперше згадується у біблійному Старому Заповіті під своєю автентичною назвою «ісраель» (ізраїльтяни) або «беней-ісраель» (сини Ізраїлю). Територією стародавнього розселення Є. був Близький Схід. За переписом 2001 в Україні проживало 103591 Є. (1989 — 486,3 тис. осіб).
Перші єврейські переселенці з Малої Азії та Кавказу з'явились у 1 ст. в Криму. На поч. 10 ст. їхні осередки виникають у Києві. Протягом наступних трьох століть кількість єврейських поселень зростала здебільшого за рахунок переїзду Є. із Хазарії та Візантії. Свою діяльність Є. зосереджували у торговельно-посередницькій справі, дрібному виробництві та лихварстві. У цей період вони осідали також на західноукраїнських землях. У 16 ст. масово мігрували в ту частину України, що ввійшла до складу Речі Посполитої після укладеної 1569 Люблінської унії (Волинь, Брацлавщина, Київщина). На межі 16–17 ст. в Україні проживало близько 120 тис. Є. Протягом 17 ст. їх чисельність зменшилася під час воєнних дій (загибель від погромів, біженці)
