Сторінка:Україна в міжнародних відносинах. Енциклопедичний словник-довідник. Випуск 2 (2010).pdf/98

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Станом на 1926 в УРСР проживало 1 млн. 580 тис. Є. (5,4% усього населення). Друга світова війна стала для українських Є. справжньою катастрофою. Фашистські окупанти проводили масове знищення єврейського населення. Лише в Києві у Бабиному Яру загинуло близько 160 тис. Є. У 1949–1952 значна частина Є. зазнала репресій («боротьба проти космополітизму», так звана «справа лікарів» тощо), національно-культурний розвиток усіляко гальмувався. Після Другої світової війни почалася еміграція у новостворену державу Ізраїль. Лише протягом 1970-х років з України виїхало близько 81 тис. Є. 1990 дозвіл виїхати на постійне місце проживання до Ізраїлю отримали 68 тис. осіб. Чимало Є. виїздили також до США і ФРН.

Після проголошення Україною незалежності (1991) створюються умови для національно-культурного розвитку національних меншин. У різних регіонах відкриваються школи з єврейською мовою навчання. Під час 1994–1995 навчального року діяли 4 загальноосвітні й 5 релігійних недільних шкіл, школа-гімназія (м. Київ). Нині в Україні понад 20 тис. дітей навчаються в єврейських денних школах, для них розпочато підготовку вчителів у київському педучилищі № 3 та одеському Південноукраїнському педагогічному університеті ім. К. Д. Ушинського. 1992 в Києві відкрито Міжнародний Соломонів університет (з 1998 його філія функціонує у Харкові), Інститут єврейської матеріальної культури України, а також — відділ єврейської історії й культури як науковий підрозділ Інституту політологічних та етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України. В Україні діють єврейські самодіяльні фольклорно-етнографічні та естрадні колективи, театри («Штерн» та «Мазлтов» у м. Києві), які часто гастролюють країнами Азії, Європи та США, беруть участь у міжнародних фестивалях єврейської культури.

До найбільших громадських об'єднань належать Єврейська конфедерація України і Всеукраїнський єврейський комітет, діяльність яких сприяє розширенню міжнародних зв'язків єврейської меншини України у галузі культури, освіти, науки, релігії та благодійності.

Літ.: Гусев-Оренбургский С. Книга о еврейских погромах на Украине в 1919 г. — М., 1923; Вейцбліт І. І. Рух єврейської людності на Україні періоду 1897–1926 років. — К., 1930; Гольдельман С. Листи жидівського соціалдемократа про Україну: Матеріали до історії українсько-жидівських відносин за часів революції. — Відень, 1964; Беренштейн Л. Е. Евреи и политические репрессии в СССР (20–30-е годы XX ст.). — К., 1996; Еврейский антифашистский комитет в СССР, 1941–1948: Документальная история. — М., 1996; Єврейські політичні партії і рухи в Україні в кінці XIX–XX ст. Документи і матеріали. — К., 2002; Нариси з історії та культури євреїв України. — К., 2005.

В. В. Піскіжова.