переїхали до Харкова, де було проголошено створення радянської УНР.
Назва радянської республіки була тотожною назві республіки, утвореної УЦР, а назва уряду — подібною. Радянський уряд України, і це неодноразово відзначалося в його деклараціях, претендував на ті ж території, що й УЦР. Після деякої невизначеності, пов'язаної з утворенням ДонецькоКриворізької республіки, у березні 1918 ЦК РСДРП(б) остаточно визнав: «Донецький басейн розглядається як частина України».
Етнографічний критерій визначення кордонів був використаний і на переговорах представників УНР з Німеччиною та Австро-Угорщиною у Брест-Литовську (нині м. Брест, Білорусь). Позиція української делегації зміцнилася після проголошення УЦР 22 (9) січня 1918 IV Універсалу й незалежності УНР. Спроби підняти питання про приєднання до України Східної Галичини та Північної Буковини були заблоковані австро-угорською делегацією. Але українській делегації вдалося домогтися включення до складу УНР Холмщини та Підляшшя. Згідно з умовами Брестського мирного договору УНР з державами Четверного союзу 9 лютого 1918, західний кордон України мав проходити по довоєнному кордону між АвстроУгорщиною і Російською імперією, а далі — «починаючи від Тарнограда [Тарногруда] западно по лінії Білгорай, Щебретин [Щебжетин], Красностав [Краснислав], Пугачев, Радин [Радзинь-Подляскі], Межиріччя [МедзижвуПодляскі], Сарнаки, Мельники, Високолитовськ [Високає, КаменецьЛитовський [Каменец], Пружани, Вигановське озеро». Більш точно кордон мала встановити спеціальна комісія після етнографічних досліджень.
Накреслена лінія загалом відповідала межам розселення українців, але проти неї виступили поляки.
Керівництво радянської Росії після підписання Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 було змушене визнати УНР, утворену Центральною Радою. За умовами договору кордони між Росією та Україною мали визначитися в ході переговорів.
Однак делегація РСФРР на чолі з Х. Раковським та Д. Мануїльським затягувала їх. Згідно з угодою про припинення військових дій демаркаційна лінія проходила через: Сураж–Унечу–Стародуб–Новгород-Сіверський– Глухів–Рильськ–Колонтаївку–Суджу–Беленіхіно–Куп'янськ. Відповідно до цього 14 серпня 1918 постановою Ради міністрів Української Держави Путивльський та Рильський повіти Курської губернії увійшли до складу Чернігівської губ., а Суджанський, Грайворонський, Білгородський, Корочанський, Новооскольський повіти Курської губ. та Валуйський повіт Воронезької губ. — до Харківської. На цих землях була створена українська адміністрація.
Водночас уряд гетьмана П. Скоропадського розпочав переговори щодо кордонів Української Держави з урядами Білорусі та Всевеликого Війська Донського. Уряд Української Держави, бажаючи мати спільника в боротьбі
