перед ЦВК РСФРР питання про приєднання тих повітів і волостей у прикордонних з УСРР Курській і Воронезькій губерніях, у яких переважало українське населення. Майже водночас виконком Південно-Східного (з кінця 1924 — Північнокавказького) краю і Південно-Східне бюро ЦК РКП(б) звернулися до політбюро ЦК РКП(б) з проханням вилучити з підпорядкування Україні Таганрозької та Шахтинської округ. Вони посилалися на те, що до 1917 Таганрог (нині місто Ростовської обл., РФ) з околицями входив до складу Області Війська Донського.
Для розгляду подання уряду УСРР ЦВК СРСР створив Союзну комісію, яка прийшла до висновку про необхідність приєднати до УСРР Путивльський, Грайворонський і Білгородський повіти Курської губ., а також Валуйський повіт Воронезької губ. Усього пропонувалося приєднати території з кількістю населення 1 млн 18,6 тис. осіб, у т. ч. 591,7 тис. українців.
Території з 1 млн 31,2 тис. осіб (у т. ч. 724 тис. українців) залишалися за Курською і Воронезькою губерніями. Однак після протесту російської частини комісії питання було винесене на розгляд останньої інстанції — політбюро ЦК РКП(б).
11 липня 1924 політбюро ЦК РКП(б) розглянуло і позитивно вирішило подання властей Північнокавказького краю. Політбюро ЦК КП(б)У не погодилося з цим рішенням і попросило винести питання на розгляд членів ЦК РКП(б) у повному складі. Й. Сталін загальмував розв'язання тяжби з територіального питання більше як на рік, поки на чолі ЦК КП(б)У став Л. Каганович. Тим часом керівництву УСРР вдалося заручитися підтримкою своїх намірів з боку Комуністичного Інтернаціоналу. У резолюцію президії виконкому Комінтерну про розпуск Української комуністичної партії від 24 грудня 1924 було вписано: «Тепер відбувається робота з об'єднання у складі УСРР усіх суміжних з нею територій з українською більшістю населення, що входять у Радянський Союз».
Після того, як генеральним секретарем ЦК КП(б)У став Л. Каганович, ВУЦВК вніс узгоджені з Росією та Білоруссю пропозиції про врегулювання кордонів УСРР з РСФРР і БСРР. Україна передавала Росії основні частини Таганрозької та Шахтинської округ. До УСРР переходив майже весь колишній Путивльський повіт, а також деякі прикордонні волості Курської і Воронезької губерній. На українсько-білоруському кордоні до складу України була включена одна сільрада Мозирської округи. Натомість до складу Білорусі Україна передавала частину Олевського і Словечанського та Овруцького районів. Усього УСРР одержувала територію, на якій мешкало 278,1 тис. осіб, і втрачала територію з населенням 478,9 тис. осіб.
Після ухвалення постанови президії ЦВК СРСР від 16 жовтня 1925 питання про перегляд кордонів продовжували порушувати на офіційному рівні. Тези червневого (1926) пленуму ЦК КП(б)У «Про підсумки українізації» закінчувалися адресованим політбюро ЦК дорученням такого
